Нове дослідження показало, чому життєво важливо мати добре розвинену уяву

Уява відповідає за те, як ми згадуємо свій останній день народження або уявляємо себе на тропічному пляжі, щоб розслабитися, коли їдемо додому в переповненому транспорті. Але яке це – помріяти без уявних образів, або як полічити овець перед тим, як заснути?

Афантазія – це незвичайне порушення роботи мозку, коли люди не можуть бачити і відтворювати образи своїм розумом. Здається, що ж тут такого страшного, але уявіть собі світ, в якому ви не можете візуалізувати обличчя коханої людини або райський куточок на березі блакитного моря?

Афантазія спостерігається у 2-5% людей, але більшість навіть не усвідомлюють, що мають таку особливість мозку. Цей стан не є хворобою або розладом, таким, наприклад, як СДУГ або специфічна нездатність до навчання... Хоча переважно це вроджений феномен, люди часто набувають його в результаті черепно-мозкової травми або операції на головному мозку, а іноді це буває наслідком операції на серці.

Але що означає «сліпий розум» для ментальних подорожей, які ми здійснюємо щодня, коли уявляємо, пам'ятаємо, відчуваємо і мріємо? Дослідницька група школи психології Університету Нового Південного Вельсу (Австралія) виявила, що афантазія пов'язана не тільки з відсутністю візуальних образів, але також з широко поширеним патерном змін в інших важливих когнітивних процесах. Люди з такою особливістю повідомляли про знижену здатності згадувати минуле, уявляти майбутнє і мріяти.

Учасники дослідження заповнили серію анкет на такі теми, як міцність зображення і пам'ять. Результати порівнювалися з відповідями 400 осіб у двох незалежних контрольних групах.

Хоча люди з афантазією не могли намалювати в уяві фантастично красивий захід, багато хто з них все-таки були здатні уявити відчуття піску між пальцями ніг або уявити крики чайок і шум хвиль, що накочуються.

Проте 26% учасників дослідження з афантазією повідомили про більш широку нестачу мультисенсорних зображень, включаючи уяву звуку, дотику, руху, смаку, нюху і емоцій.

«Це перші наукові дані, які ми маємо, що показують існування потенційних підтипів афантазії», – каже професор Джоел Пірсон, старший автор статті та директор Лабораторії мислення Університету Нового Південного Вельсу.

Цікаво, що просторові образи і здатність представляти відстань або локальні взаємини між речами були єдиною формою сенсорних образів, які не мали суттєвих відмінностей в мозку афантастиків і людей, здатних візуалізувати.

І якщо візуалізація заходу є добровільною дією, то на додаток було виявлено, що мимовільні форми пізнання, такі як сновидіння, також рідше зустрічаються у людей, які страждають афантазією. Афантастики рідко повідомляли про сновидіння, а ті, які вони все ж бачили, здавалися їм менш яскравими в сенсорних деталях.

Люди-афантасти також мали нечіткі спогади про своє минуле і повідомляли про значно меншу здатність запам'ятовувати події в цілому. Це говорить про те, що візуальні образи можуть відігравати ключову роль у процесах пам'яті.

Фахівці відзначають, що хоча це дослідження вражає обсягом і порівняно великим розміром вибірки, воно засноване на самозвітах учасників, які носять суб'єктивний характер. У наступних дослідах вчені планують використовувати вимірювання, які можна об'єктивно перевірити, наприклад, аналіз і кількісну оцінку спогадів людей.