Дослідження говорять про шосте масове вимирання у світі

Ще 2015 року біолог Пол Ерліх з університету Стенфорда став співавтором дослідження, в якому говорилося про шосте масове вимирання у світі. П'ять років по тому Ерліх і його колеги з інших наукових установ стверджують, що рівень вимирання, ймовірно, набагато вище, ніж вважали раніше. І воно вже стало загрозливим для людства.

Їх новий документ, опублікований нещодавно, вказує на те, що полювання на диких тварин та інші людські дії спричинили смерть сотень видів і привели багато інших до межі зникнення з безпрецедентною швидкістю.

За словами дослідників, каскадні ефекти цієї тенденції включають посилення загроз здоров'ю людей, таких як COVID-19. «Коли людство винищує популяції і види інших істот, воно обрубує гілку, на якій сидить, руйнуючи робочі частини нашої власної системи життєзабезпечення, – сказав Ерліх, почесний професор демографічних досліджень Бінга у Стенфорді. – Збереження видів, які перебувають під загрозою зникнення, має стати головним завданням на національному та глобальному рівнях для урядів та установ, так само як і порушення клімату, з яким воно пов'язане».

Людське навантаження, таке як зростання населення, руйнування місця існування, торгівля дикими тваринами і полювання на них, забруднення навколишнього середовища і зміна клімату, створює серйозну загрозу для тисяч видів у всьому світі. Екосистеми, що варіюються від коралових рифів і мангрових лісів до джунглів і пустель, залежать від давно сформованих зв'язків цих видів, щоб підтримувати їх функціонування і підвищувати стійкість до змін. Без цієї стійкості екосистеми дедалі меншою мірою здатні зберігати стабільний клімат, забезпечувати прісною водою, запилювати сільськогосподарські культури і захищати людство від стихійних лих і хвороб.

Остання можливість

Дослідники виявили, що 515 видів наземних хребетних перебувають на межі зникнення, їх залишилося менше 1000 особин, а близько половини з них мають менше 250 особин. Згідно з дослідженням, більшість видів, що перебувають під загрозою зникнення, зосереджені у тропічних і субтропічних регіонах, на які впливає людина.

«Те, що ми зробимо у найближчі два десятиліття, щоб впоратися з поточною кризою вимирання, визначить долю мільйонів видів, – каже провідний дослідник Херардо Себальйос, старший науковий співробітник Інституту екології Національного автономного університету Мексики. – Ми стикаємося з нашою останньою можливістю гарантувати, що багато послуг, які надає нам природа, не будуть безповоротно втрачені».

Переважна більшість видів з популяціями до 5000 особин живуть у тих же районах, що і види з популяціями до 1000. Це створює умови для ланцюгової реакції, в якій зникнення одного виду дестабілізує екосистему, піддаючи інші види більш високому ризику зникнення.

З меншою кількістю популяцій види не можуть виконувати свої функції в екосистемі. Наприклад, коли надмірне полювання на морських видр – основного хижака морських їжаків, що поїдають водорості, – призвела до вимирання водоростей, а потім зникла морська корова, що поїдає водорості.

«Вимирання породжує вимирання», – пишуть автори дослідження. Через цю загрозу вони вимагають, щоб всі види з популяціями менше 5000 особин були внесені до Червоної книги тих, хто перебуває під загрозою зникнення Міжнародної спілки охорони природи. Це міжнародна база даних, яку використовують для інформування природоохоронних заходів у глобальному масштабі.

Серед інших дій дослідники пропонують глобальну угоду про заборону торгівлі дикими видами. Вони стверджують, що незаконний вилов або полювання на диких тварин у пошуках їжі та ліків є фундаментальною постійною загрозою не тільки для видів на межі вимирання, але і для здоров'я людини. За словами дослідників, COVID-19, який, як вважається, походить від кажанів і був переданий людині через іншу істоту, є прикладом того, як торгівля дикими тваринами може завдати шкоди людям. Вони відзначають, що в останні десятиліття дикі тварини передавали багато інших інфекційних захворювань людям і домашнім тваринам через посягання на їх середовище існування.

«Ми повинні вирішити, який світ хочемо залишити майбутнім поколінням – живий або пустельний, в якому побудована нами цивілізація швидше руйнується, ніж спирається на минулі успіхи», – сказав співавтор дослідження Пітер Рейвен, почесний президент ботанічного саду Міссурі.