Кому загрожує залежність від комп'ютерних ігор і як часто вона розвивається, розповіли вчені

У журналі Американської психологічної асоціації Developmental Psychology опубліковані результати найтривалішого дослідження, присвяченого гральному розладу.

У одинадцятому виданні Міжнародної класифікації хвороб (МКБ-11) гральний розлад визначено як «модель гральної поведінки (при грі у цифрові або відеоігри), що відрізняється порушенням контролю над грою, відведенням грі дедалі більшого пріоритету в порівнянні з іншими видами діяльності до такої міри, що їй віддано перевагу перед іншими інтересами і повсякденними заняттями, а також продовженням або інтенсифікацією гральної діяльності попри виникнення небажаних наслідків».

Протягом шести років вчені спостерігали за майже 400 підлітками, які захоплюються комп'ютерними іграми, щоб оцінити вплив останніх на психіку і поведінку молодих геймерів. На початку дослідження ніхто з його учасників не мав серйозної гральної залежності, а показники їхнього психічного здоров'я були приблизно однаковими. Щороку кожен з підлітків відповідав на запитання спеціальних анкет, призначених для визначення рівня тривожності, депресії та інших психічних проблем.

Залежність від гри, що супроводжується порушеннями поведінки і здоров'я психіки, за час спостереження розвинулася лише у 10% учасників дослідження. У них, за словами вчених, спостерігали підвищений рівень тривожності та депресії у порівнянні з підлітками, у яких не виникло гральної залежності. Вони також були більш агресивними і сором'язливими протягом перших років дорослого життя на відміну від однолітків, у яких не було проблем з іграми.

Ігри не завадили нормальному перебігу життя більшості (90%) випробовуваних, не викликали у них гральної залежності та негативних довгострокових змін психіки. Вчені назвали два основні чинники ризику розвитку грального розладу.

1. Стать. У хлопчиків залежність від комп'ютерних ігор розвивається в середньому частіше, ніж у дівчаток.

2. Рівень просоціальної поведінки. Відсутність прагнення приносити користь іншим людям або суспільству в цілому також підвищує ймовірність виникнення гральної залежності.

І якщо стать – це неконтрольований чинник ризику розвитку грального розладу, то виражена просоціальна поведінка може стати чинником, що захищає від виникнення залежності від комп'ютерних ігор.