Вчені використовують токсин з отрути гримучої змії для лікування нейропатичного болю

Гримуча змія (Crotalus adamanteus) – найбільша отруйна змія у Північній Америці, що досягає в довжину до 2,4 м і важить до 4,5 кг. Вчені вважають, що кротоксин, присутній в її отруті, можна успішно застосовувати для лікування хронічного болю.

Токсичність отрути гримучої змії обмежує її лікарське застосування, і вченим знадобилося чимало часу, щоб знайти новий спосіб використання кротоксину при лікуванні різних захворювань. Команда бразильських дослідників знайшла спосіб обмежити його токсичність і посилити терапевтичний ефект. Результати дослідження були опубліковані в журналі Toxins.

Дослідники з Національного інституту науки і техніки Бразилії вивчали, чи ефективний кротоксин при нейропатичному болю, і дійшли висновку, що він є новим перспективним способом лікування цього стану завдяки протизапальному і антиноцицептивному впливу.

Команда дослідників вперше об'єднала молекулу кротоксину з молекулою інертного наноструктурованого мезопористого кремнезему (SBA-15), який застосовували в якості транспортного засобу. SBA-15 зазвичай використовують у вакцинах для посилення антиген-специфічної імунної відповіді хазяїна.

При вакцинації організм людини може реагувати на введений вакцинний антиген і вивільняти макрофаги, які здатні дуже швидко катаболізувати антиген, обмежуючи лімфоцитам час для виклику повної відповіді на вироблення антитіл. Однак наноструктури кремнезему уповільнюють активність макрофагів.

У поточному дослідженні команда вчених хотіла перевірити, чи працює він так само щодо токсину зміїної отрути, але з точки зору зниження його токсичних ефектів, і виявила новий захисний ефект. Фахівці дійшли висновку, що кремнезем робить антигени менш сильними і може допомогти зменшити несприятливий вплив токсину.

Нейропатичний біль – це біль, що виникає в результаті захворювання, яке вражає соматосенсорну нервову систему. Пацієнти з таким типом болю (7-10% усього населення світу) відчувають аномальні відчуття, неадекватні подразникам, що їх викликали (дизестезія), або сприймають небольовий вплив як больовий (алодінія). Деякі пацієнти відчувають хронічний біль, тоді як інші страждають від епізодичних больових нападів. Основними причинами виникнення нейропатичного болю вважаються старіння, цукровий діабет і хіміотерапія.

На даний час нейропатичні болі практично не лікують. Управління станом зазвичай включає в себе використання трициклічних антидепресантів або інгібіторів зворотного захоплення серотоніну або норадреналіну. У деяких випадках застосовують місцеве знеболення. Нейропатичний біль різко погіршує якість життя, тому пошук багатообіцяючого лікування цього стану надзвичайно актуальний.