Які органи зберігають життєві функції і після смерті

Наукові факти говорять про те, що людське тіло вмирає не в один момент, а поступово. Свідомість живе ще близько трьох хвилин після того, як усі функції і органи людини вже не працюють, – до такого висновку дійшли вчені з Університету Саутгемптона.

А ось шведські вчені з Каролінського інституту після проведеного дослідження вказують на те, що мозкова активність померлого сильно коливається. То вона знаходиться близько нуля, що свідчить про смерть, яка настала, то раптом піднімається до значення, відповідного стану неспання. А потім знову падає. Що при цьому відбувається в мозку небіжчика, залишається неясним. Не виключено, що у нього виникають якісь думки і почуття навіть після того, як серце перестало битися. Дослідники припускають, що нервові клітини мозку в цей момент випускають останній імпульс. Цим же пояснюють феномен переживань у стані клінічної смерті: відчуття польоту, світло в кінці тунелю, зустріч з вищою істотою.

Якщо серце перестало битися, це зовсім не свідчить про його повну загибель. Клапани цього органу після смерті людини можуть зберігатися досить тривалий час, до півтори доби, оскільки в них є клітини сполучної тканини, які живуть довго. А значить, серцеві клапани можна використовувати для трансплантації.

Найдовше зберігає всі свої функції рогівка – опукла прозора частина очного яблука. Її можна використовувати для пересадки протягом 3 діб після того, як людина померла. Причина в тому, що рогівка безпосередньо контактує з повітрям і отримує з нього кисень.

Кісткова тканина, будучи найбільш інертною тканиною організму людини, зберігає свої життєві сили протягом декількох діб.

Продовжують «працювати» після смерті й гени людини. Співробітники Університету Порту разом з колегами з інших наукових центрів Іспанії, Бразилії, Росії та США проаналізували активність генів у людських тканинах, взятих більш ніж у п'ятисот небіжчиків протягом 29 годин після смерті. Відомо, що в криміналістиці вкрай важливо визначити час смерті, тому фахівці шукають способи, які працювали б із більшою точністю, ніж звичайний вимір температури і ступеня трупного задубіння. Виявилося, що за генетичною активністю в клітинах підшкірного жиру, легень, щитоподібної залози і верхніх шарів шкіри можна визначити час смерті з точністю до дев'яти хвилин.