Розмір має значення: як форма і об'єм гіпокампу впливають на пам'ять

Вчені з Мічіганського університету (США) з'ясували, що більш крупніший гіпокамп (відділ головного мозку) не завжди означає хорошу пам'ять або поліпшені здібності до навчання у літніх людей.

З віком об'єм гіпокампу скорочується, і це набагато більше виражено у людей з легкими когнітивними порушеннями або хворобою Альцгеймера. Вчені довго думали, що більший об'єм гіпокампа означає кращу пам'ять, поки дослідження 2004 року не показало, що його розмір не завжди має значення для пам'яті у літніх людей. Однак тільки зараз вчені починають розуміти, з чим це пов'язано.

«Наші результати в пошуку фізичних маркерів зниження пам'яті у літніх людей показують необхідність вимірювання не тільки розміру гіпокампу, а й того, наскільки добре він пов'язаний з рештою частини мозку», – прокоментував Ендрю Бендер, провідний автор дослідження.

Нейробіологи проаналізували два різних типи МРТ-сканування мозку, проведені понад 330 людям похилого віку: один для оцінки розміру гіпокампу, а другий для оцінки схеми білої речовини, яка з'єднує гіпокамп з ділянкою мозку, що бере участь у навчанні.

Також учасники дослідження проходили тести на навчання і пам'ять, в ході яких вони прослуховували список із 15 слів, а потім записували стільки слів, скільки запам'ятали. Кожен учасник повторив один і той же тест п'ять разів для оцінки здатності навчатися через повторення.

Потім вчені проаналізували зв'язок між тим, наскільки швидко навчалися учасники, та розміром їх гіпокампу і структури білої речовини. З'ясувалося, що більш швидке навчання було виявлено тільки у тих літніх людей, у яких розмір гіпокампу був більше і була більш однорідна біла речовина, що з'єднує гіпокамп з іншими зонами мозку.

«Наші результати підтверджують, що набагато інформативніше вивчати зумовлені віком зміни в навчанні та пам'яті у зв'язку зі зниженням когнітивних здібностей, ніж зосереджувати увагу на якійсь одній ділянці мозку», – зазначив Ендрю Бендер.

Надалі вчені планують проаналізувати нові дані учасників дослідження, просканувавши їхній мозок і провівши тести на пам'ять через 2-3 роки після першого експерименту.