Кліщ на обличчі: як позбутися демодекозу

Якщо ваше обличчя постійно у прищах, але жодні засоби від вугрів не допомагають, що робити? Передовсім не варто чекати, коли проблема зникне сама собою. А по-друге, необхідно переконатися, що у вас не завівся співмешканець-паразит – шкідливий кліщ з роду демодекс. Що ж це за «звір»? Як його виявити і знешкодити?

Клінічна картина демодекозу – захворювання, що викликається паразитуванням на шкірі людини кліщів Demodex folliculorum і Demodex brevis – зовні дуже нагадує вугрову хворобу. Тому часто останню і намагаються щосили лікувати, тим самим тільки допомагаючи кліщам захоплювати все більшу територію і погіршуючи стан шкірних покривів. Хвороба то затихає, то загострюється. Прищі, що розташовувалися раніше тільки, наприклад, на лобі, поширюються на підборіддя, щоки, спину і груди. Запалюються і лущаться повіки, шкіра червоніє, поверхневі судини розширюються і їх чітко видно, на шкірі після прищів залишаються грубі рубці.

Ворога треба знати в обличчя

Перший, більш поширений з двох кліщів-демодексів, що паразитують на людській шкірі, має назву Demodex folliculorum, місцем проживання він обрав волосяні фолікули. Другий, Demodex brevis, – сальні залози. Оскільки живляться обидва паразити компонентами шкірного сала, то і селитися вони вважають за краще в місцях найбільшого скупчення сальних залоз – на лобі, повіках, носі, в носогубних складках, на підборідді; рідше – на шкірі грудей, спини або волосистої частини голови.

Розміри ці паразити мають мікроскопічні (0,2-0,5 мм), тому в одному волосяному фолікулі цілком може жити «сім'я» із 30 кліщів. Хоч і вважається, що демодекс віддає перевагу прекрасній половині людства, насправді й у жінок, і у чоловіків демодекоз зустрічається з однаковою частотою.

!

Демодекоз буває не лише у людей, хворіють на нього і брати наші менші. Але на кішках і собаках паразитує зовсім інший вид кліща, який не являє жодної небезпеки для людини.

 

Потрібно зазначити, що кліщі ці вважаються умовно-патогенними, тобто можуть спокійно жити на шкірі здорової людини, ніяк не виявляючи своєї присутності та не викликаючи захворювання. Фахівці вважають, що у 60% дорослого населення є такі мирні «співмешканці». Хвороба розвивається лише тоді, коли виникають умови, що сприяють бурхливому розмноженню паразитів, які провокують шкірні запальні процеси, що призводять до появи прищів. Що ж сприяє виникненню патології?

Основні чинники ризику виникнення демодекозу

  • Стани імунодефіциту внаслідок прийому імуносупресорів (лікарських препаратів, що пригнічують імунну систему) – хіміотерапія, системна глюкокортикостероїдна терапія.
  •  СНІД, захворювання ендокринної системи (цукровий діабет, синдром Іценка-Кушинга).
  • Наявність проблем шлунково-кишкового тракту (гастрит, виразка дванадцятипалої кишки зі зниженою кислотністю шлункового соку, холецистит, дисбактеріоз в анамнезі).
  • Дисбаланс жіночих статевих гормонів, естрогенів або андрогенів, що призводить до виділення сальними залозами більшої кількості шкірного сала.
  • Стани і захворювання шкіри, при яких підвищена продукція шкірного сала (вугрі, жирна себорея, розацея).
  • Використання на шкірі обличчя місцевих кортикостероїдних препаратів.
  • Використання косметичних засобів, що знижують захисні функції шкіри, до складу яких входять речовини, які використовуються кліщами в якості їжі.
  • Стрес.
  • Вагітність.

!

На шкірі здорової людини в средньому зустрічаються 1-2 кліщі на 1 см2. У хворих із клінічними проявами демодекозу (рожевими вугрями) на 1 см2 можуть мешкати до 60 паразитів.

 

Основні симптоми демодекозу

Шкіра, уражена демодексом, зазвичай виглядає блідо-сірою, потовщеною, сальною, блискучою в області чола і носогубного трикутника, з розширеними порами, що продукують підвищену кількість шкірного сала. На тлі вираженого почервоніння шкіри (еритеми) з'являються спочатку невеликі щільні червонуваті вузлики (папули), які потім перетворюються на гнійники (пустули). Буває дуже складно втриматися від того, щоб не видавлювати їх вміст. Але краще цього не робити, адже це не тільки не вирішить проблему, а й може призвести до подальшого поширення захворювання.

Якщо демодекоз не лікувати, то на місці гнійників, які розкрилися, залишаються кров'янисто-гнійні кірки, а потім рубці та шрами, що нітрохи не прикрашають зовнішність, обличчя набуває одутлого вигляду. У запущених випадках може спостерігатися ринофіма – рубцева деформація носа, що виявляється гіпертрофією його сполучної тканини, кровоносних судин і сальних залоз. Ніс при цьому стає великим і шишкуватим.

Коли демодекс вражає волосяну частину голови, у людини може випадати волосся, з'являються лупа і висип. При ураженні очей вії спочатку злипаються, край повіки покривається нальотом і кірочками, потім можуть спостерігатися випадання брів і вій, набряклість повік, кон'юнктивіт (запалення кон'юнктиви), блефарит (запалення повіки) і кератит (запалення рогівки).

Слід зазначити, що окрім косметичних дефектів експансія шкірного кліща проявляється іноді легким, а часом і вельми сильним свербінням, що також помітно погіршує якість життя.

!

Заразитися демодекозом можна контактним і контактно-побутовим шляхом, тобто як при прямому контакті з хворими людьми, так і через їхній одяг, постільну білизну, рушники.

 

Для демодекозу характерні сезонні загострення: весняне, через перебудову гормонального тла людини і ослаблення її імунітету, і літнє, через посилене виділення секрету сальних залоз внаслідок спекотної погоди та ультрафіолетового випромінювання, що послабляє захисні функції шкіри.

Діагностика та лікування демодекозу

Самостійно поставити собі діагноз «демодекоз» неможливо. Наявність кліщів можна підтвердити тільки за допомогою лабораторного дослідження, в ході якого під мікроскопом вивчається матеріал зішкріба з ураженої ділянки шкіри. Якщо діагноз підтверджений, призначати лікування повинен тільки лікар-дерматолог, самолікування неприпустиме.

Паралельно з терапією спеціальними протипаразитарними препаратами необхідно подбати про усунення причин супутніх захворювань травної, імунної та ендокринологічної систем, оскільки активність шкідливого кліща безпосередньо залежить від стану організму господаря. Чим менше у нас проблем зі здоров'ям, тим «спокійніший» паразит.

А щоб лікування було ефективним і хвороба не повернулася, необхідно дотримуватися деяких обов'язкових правил гігієни та догляду за шкірою.

  1. Щодня очищати шкіру від поту, шкірного сала та інших забруднень.
  2. Відмовитися від використання лужних засобів для вмивання, тому що вони порушують кислотність шкіри. Та й просто водою вмиватися не можна. Очищати шкіру можна тільки спеціальними лікувальними засобами, які призначив дерматолог. Допускається використання дігтярного мила.
  3. У період проходження лікування необхідно щодня міняти наволочки, постільну білизну та рушники, після прання прасувати їх з обох боків, аби не допустити самозараження. Бажано протягом дня користуватися одноразовими паперовими хустками і рушниками.
  4. Не видавлювати прищі, щоб уникнути самозараження.
  5. Позбутися косметичних засобів, якими користувалися до початку лікування. Під час лікування не користуватися декоративною косметикою і косметикою для догляду.
  6. Замінити пір'яні та пухові ковдри й подушки на синтепонові.
  7. В жодному разі не користуватися одягом, рушниками, постільною білизною людини, зараженої демодексом.
  8. Не засмагати ні на пляжі, ні в солярії.
  9. Виключити будь-які теплові процедури: сауну, лазню, масаж, розігріваючі маски.
  10. Не вживати надмірно гарячу їжу і напої.
  11. Відмовитися від жирного, копченого, гострого, солодкого. Збагатити раціон овочами, фруктами і ягодами.
  12. Не курити і не вживати алкоголь.

Курс лікування демодекозу в середньому може тривати від 2 місяців до півроку. Щоб переконатися, що хвороба остаточно переможена, після закінчення терапії потрібно повторно здати зішкріб на дослідження.

Читати далі

Мнение специалиста

Підпишіться на щотижневу розсилку наших новин

Також читають

ВИПАДКОВА СТАТТЯ

Вчені з'ясували, що визначає долю стовбурових клітин
Всі стовбурові клітини здатні перетворюватися на будь-яку клітину людського організму. Проте дослідники з Університету Копенгагена виявили, що стовбурові клітини можуть втратити таку здатність завдяки ...
[ read more ]
Завантаження...
Load next
Facebook Twitter Telegram