Вчені стверджують, що рослини теж можуть страждати на омброфобію

Омброфобія – боязнь дощів, один з людських тривожних розладів, на який страждають як діти, так і дорослі. З людьми все більш-менш зрозуміло – чого тільки вони не бояться. Але щодо рослин ми звикли вважати, що вони обожнюють дощові опади. Тому навіть влаштовуємо своїм домашнім зеленим вихованцям тропічну зливу з душу. Однак вчені стверджують, що рослини, схоже, від цього зовсім не в захваті.

Міжнародна група вчених, до якої увійшли фахівці Школи молекулярних наук Університету Західної Австралії, Центру передових технологій в області біології енергії рослин і шведського Університету Лунда, повідомила про виявлений дослідниками дивовижний факт: реакція рослин під час дощу дуже схожа на паніку.

За результатами дослідження, опублікованого в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of Americf, при потраплянні на рослини води в їх клітинах запускаються складні хімічні реакції, викликані білком Myc2, вони свідчать про підготовку до небезпеки.

Професор Університету Західної Австралії Харві Міллар зазначив: «Коли Myc2 активується, в дію вступають тисячі генів, які забезпечують захист рослини, завдяки чому сигнали, що попереджають про небезпеку, поширюються від листа до листа і викликають активацію цілої низки захисних чинників».

Чому ж рослини панікують під час дощу? За словами дослідників, виявляється, дощ – одна з основних причин поширення хвороб між рослинами. Краплі дощу, б'ючись об лист, розлітаються найдрібнішими бризками в радіусі до 10 метрів і потрапляють на навколишні рослини. Небезпека при цьому полягає в тому, що з цими бризками від рослини до рослини передаються спори грибів, віруси і хвороботворні бактерії, які потрапили в них.

Дані дослідження свідчать також про те, що під час дощу сигнали небезпеки не тільки поширюються між листям однієї рослини, а й передаються повітрям рослинам-сусідам. Вчені вважають, що передача сигналів небезпеки між сусідніми рослинами відбувається завдяки одному з вироблених ними рослинних гормонів – жасмоновій кислоті.

Втекти від небезпеки рослини не можуть, тому їм довелося виробити складну систему сигналізації, що дозволяє попередити всіх прилеглих родичів про необхідність терміново мобілізувати захисні механізми і разом протистояти поширенню хвороби.