Безстатевий мозок: нейробіологи змогли розвінчати популярні гендерні міфи

Когнітивний нейробіолог Джина Ріппон у книзі «Гендерний мозок» розвінчує вкорінені гендерні стереотипи про те, що існують різні типи мозку: жіночий і чоловічий.

Існує віра в те, що чоловіки і жінки роблять певні речі по-різному (краще або гірше) через відмінності їхнього мозку. Але що визначає нашу поведінку як чоловіків і жінок? Відмінності в будові та фізіології мозку або соціальні установки?

«Ідея про чоловічий та жіночий мозок передбачає, що для кожної статі він однотипний. Тобто той, у кого умовно «чоловічий» мозок, буде володіти такими ж здібностями, вподобаннями і типом особистості, як і всі інші з подібним «типом» мозку», – пояснює Джина Ріппон. Але ми точно знаємо, що це не так. Таке трактування є помилковим, адже тоді виходить, що дівчаткам немає ніякого сенсу займатися наукою, оскільки у них ненауковий розум, а хлопчики не повинні бути емоційними, тому що це властивість жіночого мозку.

Тоді що саме відрізняє поведінку дівчаток і хлопчиків, чоловіків і жінок? Нейробіолог відповідає, що це наш «гендерний світ», соціальне оточення, яке визначає все: освітню політику, соціальну ієрархію відносин, самоідентифікацію, благополуччя і психічне здоров'я.

Мозок формується з народження і далі змінюється протягом усього життя до старості, коли поступово починають відмирати сірі клітини. Згідно з ідеєю про пластичність мозку, що стала популярною більше 30 років тому, розвиток мозку набагато більше залежить від досвіду. Як тільки ви освоюєте один навик, ваш мозок починає змінюватися. Ріппон наводить простий приклад: якщо ви, будучи дівчинкою, не грали в Лего просто тому, що вам його не дарували, це не означає, що у вас немає навичок просторового мислення. З іншого боку, якби вам в дитинстві давали абстрактні завдання, ви б упоралися з ними краще.

Саме нейропластичність відкидає обумовленість природи/виховання. Мозок дотримується правил, які прийняті в суспільстві, оскільки це важливо для виживання. Які ж результати гендерних правил? Тільки те, що розрив між статями щодо мозку нав'язаний штучно, вважає нейробіолог.

Коли люди говорять про чоловічу та жіночу ідентичності, їм подобається думка про те, що люди різні. Безумовно, існують статеві відмінності, їх безглуздо заперечувати. Анатомічно чоловіки і жінки різні. Але мозок – це біологічний орган. Стать – біологічний чинник. І це не єдиний чинник – на нього впливають багато інших.

Мозок відображає життя, яке проживає людина, а не тільки стать його власника. Дивлячись на те, як змінюється наш мозок завдяки досвіду і поглядам, ми розуміємо, наскільки важливо дивитися не тільки на те, що відбувається всередині мозку, а й на те, що його оточує.

Як тільки ми визнаємо, що наш мозок пластичний і гнучкий, вплив гендерних стереотипів стає очевидним. Якби ми могли простежити за розвитком мозку дівчинки або хлопчика, то виявили б, що вже з моменту народження їх оточують найрізноманітніші речі та очікування: іграшки, одяг, книги, ставлення батьків, сім'ї, вчителів, школи, університету, роботодавців, соціальні та культурні норми. Всі вони задають різні напрямки і обумовлюють різні рівні розвитку мозку.