До психолога чи психіатра: міфи про психічні захворювання, які заважають нам жити

Візит до психіатра багато хто з нас вважає плямою на репутації, яку неможливо змити. А психотерапевтів приймають за псевдоспеціалістів, адже «полегшити душу» можна і поговоривши з близькою людиною. 10 жовтня у всьому світі відзначається День психічного здоров'я. Можливо, саме сьогодні настав час змінити ставлення і до психічних захворювань, і до фахівців, які займаються їх лікуванням.

У цивілізованих країнах цілком нормально і навіть престижно лікуватися у психіатра, консультуватися з психологом, роками відвідувати психотерапевта. Це свідчить про свідоме ставлення до свого життя. В Україні сфера душевних проблем оповита численними міфами і страхами. Позбутися шкідливих для здоров'я забобонів можна тільки отримуючи достовірну інформацію.

Професійні тонкощі

Передовсім потрібно розуміти різницю між фахівцями, які надають допомогу при різних психічних порушеннях і розладах. Психіатр – це лікар з вищою медичною освітою, він здійснює діагностику, лікування і профілактику хвороб або розладів, пов'язаних з порушенням психічної діяльності. Психіатр встановлює діагноз і призначає лікарські засоби, що впливають на роботу мозку і організм в цілому. Психіатри лікують хронічні психічні захворювання, всі види депресій, невротичні розлади, страхи, фобії, тривожні стани, сексуальні порушення, суїцидальні спроби і нав'язливі думки; усувають складності з концентрацією уваги тощо. Психіатри лікують також порушення мозкової діяльності і психічні розлади, що виникли внаслідок інсульту і черепно-мозкової травми, а також органічних уражень головного мозку (деменція, хвороба Альцгеймера тощо). У психіатрів часто лікуються цілком нормальні адекватні люди з незначними тимчасовими проблемами, які легко піддаються медикаментозної терапії.

Психотерапевт, як і психіатр, – це фахівець з вищою медичною освітою. Поле діяльності психотерапевта – прикордонні стани: ті випадки, коли людині погано, але хворобою цей стан назвати не можна. Психотерапевт володіє спеціальними психологічними техніками, які спрямовані на корекцію поведінки за допомогою слова. Однак такий фахівець має право призначати лікарські препарати, проводити медичні обстеження, діагностувати захворювання.

Практичний психолог – це фахівець, який отримав вищу гуманітарну освіту і не має відношення до медицини. Психолог не призначає ліки. Люди, яким допомагає психолог, звуться не пацієнтами, а клієнтами. Цей фахівець знайомий із загальними закономірностями функціонування людської психіки і надає допомогу у вигляді консультацій, які відбуваються у формі бесіди, дає загальні рекомендації щодо роботи клієнта над собою. Напрямки роботи психолога: особистісні проблеми клієнта, вікові зміни, виховання дітей, подружні та дитячо-батьківські стосунки. Психолог також може давати сімейні консультації та вести групи підтримки. Такі фахівці часто мають вузьку спеціалізацію: дитячі психологи, клінічні, військові.

Позбавляємося від забобонів

Усі наші омани щодо психічних захворювань і розладів мають цілком з'ясовні причини. Адже ми тільки підбираємося до питання про те, як працює людський мозок. Позначається і негативний досвід минулого, в якому так часто звучало словосполучення «каральна психіатрія». Спробуємо розвіяти найпоширеніші міфи, щоб кожному з нас було простіше поліпшити свій психічний стан.

1. У людей із сильним характером психічних захворювань не буває.

Психічні розлади можуть виникнути з тих же причин, що і соматичні захворювання. У когось до них є генетична схильність, у інших симптоми психічних захворювань – природна відповідь тіла і свідомості на травму. Наприклад, жертва домашнього насильства страждає від депресивного або посттравматичного розладу. Нерідко перші прояви шизофренії з'являються після сильного стресу. Такі захворювання неможливо вилікувати тільки зусиллям волі та позитивним мисленням.

        2.  У дітей психічні розлади практично не зустрічаються.

За даними Національного інституту душевного здоров'я США, кожна п'ята дитина хоча б раз перенесла епізод психічного розладу. Діти так само, як і дорослі, страждають від тривожності, депресії і безлічі інших хвороб. І часто не отримують необхідної допомоги, тому що на них не звертають уваги.

         3. Психіатричне лікування перетворює людину на овоч.

Цей міф прийшов до нас із часів каральної психіатрії. Багато хто з нас читав про таблетки, які позбавляють розуму і волі, шокову терапію, лоботомію. На жаль, у психіатрії дійсно був період, коли лікування було болючим і небезпечним, з масою побічних ефектів. Це біда не тільки країн з тоталітарним режимом правління – у середині минулого століття подібне відбувалося в усьому світі. Сучасні методи лікування та препарати, що застосовуються у психіатрії, допомагають хворим з різними розладами – від фобій і депресії до шизофренії – досягати ремісії та жити нормальним життям.

         4. Психотерапія – гроші на вітер.

У багатьох у голові склалася картинка з фільмів – пацієнт лежить перед лікарем і відповідає на дурнуваті запитання. Тому ми швидше готові виговоритися другові, собаці або мучитися на самоті. Однак методи психотерапії достовірно покращують якість життя, допомагають зрозуміти хворобу, навчитися з нею жити. Також саме психотерапевти можуть навчити людину прийомів, які дозволяють справлятися з проявами недуги, розпізнавати ознаки загострень і запобігати їм. Психотерапія в поєднанні з медикаментами – ефективний спосіб лікування психічних розладів.

        5. Психічні захворювання не піддаються лікуванню.

Насправді пацієнти з психічними розладами, які отримують адекватну терапію, контролюють хворобу і одужують хоча б частково.

Наприклад, коли людина звертається до лікаря, силу її депресії можна визначити у 100%. Після медикаментозного і психотерапевтичного курсу лікування цей рівень падає до 60%. Якщо людина дотримується подальших рекомендацій лікаря, режиму праці та відпочинку, займається спортом, рівень депресії доходить до 40%, а потім знижується до умовних 20% депресії, при яких можна жити без страждань.

Навіть пройшовши курс лікування в диспансері, людина не прив'язана навіки до цього медичного закладу  – при стійкій ремісії візити до лікарів потрібні дедалі рідше. Через три роки (після зняття з динамічного спостереження) можна буде не відвідувати диспансер, через п'ять років  – карта пацієнта відправляється до архіву, а діагноз вважається знятим.

Ризик розвитку рецидиву існує. Однак, пройшовши раніше курс лікування, людина знає, що їй допомагає і як діяти.

       6. Люди з психічними розладами не можуть працювати.

Психічні захворювання відрізняються і за силою дії на хворого, і за механізмом виникнення. У цьому питанні все залежить від діагнозу і сили хвороби. Людина, яка приймає ліки і стримує захворювання, у професійному плані може ні в чому не поступатися здоровим колегам. Тому не можна прирівнювати всіх хворих до недієздатних.

Разом з тим існують деякі види робіт, для яких необхідно мати висновок психіатра. Наприклад, робота з отруйними речовинами, на висоті, в силових структурах, у сфері громадського транспорту.

        7. Профілактика неможлива, від душевних хвороб не можна захиститися.

Спадковий чинник збільшує ризик розвитку психічних захворювань, однак далеко не завжди зумовлює їх старт. Неабияк впливають на психіку зовнішні чинники. Наприклад, алкоголь або наркотики, нікотин. А якщо всі ці чинники діяли на вагітну жінку, то у майбутньої дитини може неправильно сформуватися нервова тканина, а це вже призведе до розладів. Окремий випадок – стрес або травма. Здоровий спосіб життя і своєчасне вирішення психологічних проблем є дієвими методами профілактики психічних розладів.