Чому природний відбір означає, що ми ніколи не будемо щасливі

Ми не розвивалися, щоб бути щасливими увесь час. У це важко повірити, але переможці лотереї не стають більш щасливими після виграшу. Сумна правда полягає в тому, що коли наші мрії збуваються, ми рідко стаємо щасливішими, ніж були раніше.

Нові успіхи приносять нові виклики. Німецька приказка говорить: «Очікувана радість – найбільша радість». Чому еволюція зіграла з нами цей жарт? Відповідь у тому, що еволюцію не хвилює, чи будемо ми щасливі, поки ми репродуктивно успішні. Щастя – це інструмент, який еволюція використовує, аби спонукати нас робити те, що відповідає інтересам наших генів. Якби ми були здатні відчувати тривале щастя, еволюція втратила б один з кращих способів мотивувати нас, пише discovermagazine.com.

Ціна мотивації

Як приклад розглянемо двох наших гіпотетичних предків, Тега і Крега. Кожен з них живе мрією поодинці вбити мастодонта. І ось це відбувається, і обидва неймовірно щасливі.

Але Тег залишається щасливим, відпочиває в печері та переживає свій подвиг знову і знову. У той час як Крег протягом тижня повертається до початкового рівня щастя і хоче вбити ще одного мастодонта, а тому знову йде на полювання. Його численні успіхи викликають повагу клану, а його спадкоємці ростуть у теплі та ситості.

Тим часом щасливий Тег стає все менш цікавий клану і в кінцевому підсумку постраждає від соціальних і репродуктивних наслідків – у наступному поколінні буде менше спадкоємців, які несуть його гени.

Сьогодні ми бачимо схожу картину. Дійсно щасливі люди рідко досягають високих результатів, тому що їм це не потрібно. Вчені з Університету Вірджинії вивчили рівень щастя людей, починаючи з середини 1980-х років. Потім вони порівняли ці дані з їх доходами на початку 2000-х років. Виявилося, що люди, які були нещасні, заробляли менше грошей, ніж їх більш щасливі співвітчизники (щасливі люди більш енергійні та переконливі). Але цікаво, що люди, які ідентифікували свій рівень щастя як помірний, через 15 років заробляли більше грошей, а рівень доходів і дуже щасливих, і нещасних людей не змінився.

Очевидно, що деяка радість корисна для успіху в житті, але надлишок щастя може призвести до фінансової катастрофи. Ось чому еволюція створила нас так, щоб ми досить швидко поверталися до свого індивідуального базового рівня щастя.

Еволюційна перспектива робить зрозумілим, що постійне щастя недосяжне і небажане. Адже воно не змушує нас вбивати мастодонтів.

Вік, здоров'я і щастя

Але щастя – це не просто мотиватор. Воно також відіграє важливу роль у зв'язку між розумом і тілом.

Дослідження показують, що люди похилого віку, як правило, пам'ятають більше позитивних моментів у житті, ніж негативних. І для цього існує еволюційна основа.

Коли нашим предкам було потрібно більше енергії, щоб втекти від шаблезубого тигра, вони забирали цей ресурс у імунної системи. Оскільки у нас є величезна кількість імунних клітин, короткочасна перерва у виробництві – це нормально. Коли вас переслідує тигр, вам не потрібно витрачати енергію на захист від завтрашньої застуди.

У результаті наша імунна система працює з максимальним навантаженням, коли ми щасливі, але різко знижує ефективність, коли ми нещасні. Ось чому хронічний стрес може буквально вбити нас через свої ефекти, що пригнічують імунітет. І саме тому самотність у кінці життя така небезпечна для здоров'я.

Ця гіпотеза узгоджується з іншими дослідженнями, які показують, що щастя відіграє важливу роль у здоров'ї та довголітті. Наприклад, коли дослідники навмисно піддають людей дії вірусів, вони виявляють, що ті, хто щасливий і має хорошу соціальну підтримку, рідше застуджуються, ніж нещасні люди з поганою соціальною підтримкою. Стосунки та дружба відіграють важливу роль у правильному функціонуванні імунітету.

Так яка ж мета щастя?

Однозначної відповіді немає. Щастя спонукає нас робити те, що потрібно для життя і розмноження, а також допомагає залишатися здоровими. Але щастя – не самоціль. Еволюція часто жертвує нашим щастям на користь прагнення до інших цілей. І в цьому процесі негативні емоції не менш важливі, ніж позитивні, а вивчення невдач і помилок іноді може значно переважити переваги успіху.