Що захищає клітини від стресу: відповідають вчені

Вчені з Національного центру досліджень серцево-судинних захворювань (Іспанія) виявили молекулярну структуру, яка діє як «подушка безпеки» у відповідь на механічне напруження і захищає клітини від стресу.

Результати дослідження показують, що наші клітини виробляють молекули, що діють як «подушка безпеки» у відповідь на механічне напруження. «Без цієї захисної і адаптивної системи серце – орган, схильний до постійних механічних впливів, – не змогло б правильно виконувати функцію перекачування крові», – пояснив провідний автор роботи Мігель Анхель дель Позо.

Багато фізіологічних процесів, таких як ембріональний розвиток, загоєння ран, накопичення ліпідів і м'язова активність, зумовлюють вплив різноманітних і потенційно руйнівних механічних сил.

«Ці сили іноді можуть бути надмірними, піддаючи клітини механічному стресу, здатному зруйнувати клітинну мембрану і призвести до загибелі уражених клітин. Щоб запобігти загибелі клітин, природа розробила молекулярні сенсори, які включають захисні процеси. Мета цієї відповіді  – адаптувати клітини до цих сил, перш ніж вони завдадуть шкоди тканинам або органам»,  – прокоментував дель Позо.

Дослідження виявило досить великі складчасті структури, що оточують клітини, які можуть розгортатися або згладжуватися при розтягуванні клітини, що запобігає руйнуванню при надмірному розтягуванні. «Ці складки можна порівняти з гармошкою, яка розтягується при розтягуванні, запобігаючи розриву»,  – пояснили дослідники. Складки працюють як своєрідна «подушка безпеки», оберігаючи клітини від надмірної механічної напруги.

Команда визначила молекули, що лежать в основі цього явища: одна молекула FBP17 захищає клітину від механічного стресу, тоді як інша ABL робить клітину більш чутливою до дії механічних сил, зазначили вчені.

«Обидві молекули координують зміни у клітинній оболонці, які захищають клітину, надаючи їй структуру і міцність»,  – пояснив співавтор дослідження Асієр Ечаррі.

Отримані результати важливі, оскільки дають краще розуміння молекулярної основи захворювань, таких як деякі форми м'язової дистрофії, кардіоміопатії і захворювання легень або судин, що характеризуються чутливістю до фізичної активності.