Яскравим полум'ям: як захиститися від емоційного вигоряння

Синдром емоційного вигоряння (СЕВ) – стан повної спустошеності та нескінченної втоми. І якщо ще вчора на СЕВ страждали тільки трудоголіки або люди стресових професій, то сьогодні це може торкнутися навіть домогосподарки. Так як же навчитися горіти, але не згоряти?

Іноді почуваєшся таким... спеченим. І в даному випадку мова йде не про втому наприкінці робочого дня, вона валить з ніг буквально із самого ранку: тільки-но розплющуєш очі, а вона тут як тут. Не варто переживати, якщо подібні відчуття з'являються зрідка. Погано, коли це стає хронічним станом – тим, що медики називають синдромом емоційного вигоряння або СЕВ.

За словами доктора медичних наук, професора, проректора з наукової та лікувальної роботи ДДМА, керівника регіонального відділення Державного експертного (фармакологічного) Центру МОЗ України Віталія Мамчура, синдром емоційного вигорання (СЕВ) як визначення був запроваджений американським психіатром Гербертом Фрейденбергом ще 1974 року. Це своєрідна форма психологічного захисту, стан фізичного, емоційного або мотиваційного виснаження, при якому страждає продуктивність у роботі, виникає почуття втоми, з'являється безсоння, підвищується ризик соматичних захворювань. Така реакція виникає, коли наш організм намагається захистити нас від надмірних навантажень і стресів. Найбільше схильні до СЕВ ті, чия професія пов'язана з людьми, – вчителі, військовослужбовці, співробітники соціальних служб, торгові представники і особливо медичні працівники. Ось чому такий стан ще називають «отруєння людьми» або «професійний дефект».

Причини

Синдром емоційного вигоряння може статися не тільки у завзятого трудоголіка, а й у багаторічної зразкової домогосподарки. Основна причина розвитку синдрому – втома від безрезультатності своїх дій. Наприклад, людина по максимуму вкладає сили у свою справу і виправдано чекає результатів. Коли видимих ​​досягнень немає, вона намагається ще трошки напружитися, вкластися, недоспати, попрацювати вихідними або у вечірній час. Що ж стосується медичних працівників, які, як уже згадувалося, більше за інших ризикують «згоріти» на роботі, то їм доводиться працювати за складним графіком з нічними чергуваннями, перебувати у постійному контакті з хворими людьми та їх переживаннями.

Рутина, комплекс відмінника, прагнення бути кращим у своїй професії – все це також виснажує і не дає спокійно жити і працювати.

Коли моральні, емоційні, фізичні вкладення і очікування не виправдовуються, результат праці відсутній або дуже незначний, то заряд енергії вичерпується і навалюється відчуття безсилля і спустошеності.

Ознаки

Розібратися з ознаками емоційного вигоряння необхідно детально, щоб не сплутати його ні з яким іншим патологічним станом.

Для початку потрібно провести аналіз: чого ти досяг протягом останнього року, які були докладені для цього зусилля, скільки сил витрачено? А потім подумати, чим ти розплачуєшся за свої успіхи, і провести умовний підрахунок: скільки сил ти витрачаєш на роботу і чи варта вона того, щоб травмуватися душевно і фізично?

Загалом для синдрому емоційного вигоряння характерні три групи симптомів, які проявляються у фізичній, поведінковій та психологічній сферах. У фізичному плані людину переслідує відчуття втоми, надокучають часті головні болі та порушення травлення, можуть з'явитися нудота і задишка.

Якщо говорити про психологічні та поведінкові прояви синдрому хронічної втоми, то тут перш за все спостерігаються втрата інтересу до роботи, нудьга, апатія, невпевненість у собі, дратівливість, переслідує постійна тривога і неспокій, важко позбутися відчуття провини і самотності. Стан може перерости у депресію.

Людина повністю змінює свою поведінку: цурається й дистанціюється від колег і навіть рідних людей, збільшує робочий час та практично повністю виключає зі свого життя фізичні навантаження. Можуть з'явитися шкідливі звички, наприклад, пристрасть до алкоголю.

Провівши детальний аналіз ситуації, що склалася, потрібно почати діяти.

Видихнути і заспокоїтися

Починати нове життя потрібно з найпростіших і зрозумілих речей. Нормалізувати біологічні функції; дуже важливий нічний сон, протягом якого мозок проходить 4-5 фаз. Харчування має бути регулярним і повноцінним. Важливо приділити увагу психологічним моментам – більше спілкуватися з друзями, навчитися переключатися з інтелектуальної роботи на фізичні заняття. Виділити час на улюблені справи. Доведено, що будь-яке хобі може стати прекрасними ліками, які здатні врятувати від синдрому вигоряння, оскільки мозок різко перемикається на емоційне задоволення.

Справляє позитивний вплив і короткочасне занурення в тишу, коли людина відключає телефон і комп'ютер.

З великою обережністю треба ставитися до вживання алкоголю. На початковому етапі такі напої дійсно допомагають розслабитися, проте дуже скоро невинна звичка перетворюється на залежність.

Потрібно знаходити час і для короткочасної паузи на робочому місці: відволікатися, вставати, рухатися, влаштовувати активний відпочинок під час обідньої перерви. Доведено, що регулярні спортивні тренування надійно оберігають психіку від вигоряння і депресії.

Важливо завершувати роботу як в реальності, так і у власних думках о 18:00 і не думати про неї ввечері, а особливо вночі.

Якщо внести подібні зміни не виходить, необхідно взяти позачергову відпустку. Такі канікули дозволять не тільки відпочити, а й проаналізувати ситуацію, що склалася, подивитися на себе збоку, правильно розставити пріоритети. Вони також стануть відмінною підмогою для виключення нових зривів.

Коли ці прості прийоми не діють, потрібно звернутися за допомогою до психолога або психотерапевта.
У разі, коли ні самостійна робота над собою, ні допомога психолога не дали бажаного результату, призначається медикаментозна терапія.

Загалом в будь-якій ситуації потрібно навчитися робити правильні висновки, аналізувати, що ти вкладаєш і що отримуєш в результаті своєї праці. І, звичайно ж, цінувати себе і власний час.

Для підтримки психічного захисту необхідно влаштовувати собі раз на тиждень вихідний, коли можна робити все те, що дуже хочеться.

Крім того, відмінними помічниками у справі відновлення душевної рівноваги стануть заняття йогою, медитативні практики, аутотренінги і ароматерапія.