Чим загрожує тонзиліт і як його лікувати, щоб уникнути ускладнень
Ангіна – одне з найчастіших дитячих інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів, яке зазвичай успішно лікується в домашніх умовах. Хворе горло – проблема поширена, але аж ніяк не безпечна.
На запитання про те, які приховані загрози і серйозні наслідки для здоров'я може мати проста ангіна, відповідає доцент кафедри дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук Юрій Гавриленко.
– Що таке ангіна, і що її може викликати?
– Перш за все, термін «ангіна» (в перекладі з латині означає «задуха») вже практично зник з лексикону лікарів, його замінив «гострий тонзиліт». Це інфекційне захворювання у вигляді гострого запалення піднебінних мигдалин, які в побуті часто називають гландами.
Гострий тонзиліт може мати як вірусну, так і бактеріальну природу. За даними різних авторів, до 85% випадків гострого тонзиліту викликані вірусами (ентеровірусами, респіраторними вірусами, вірусами Епштейна-Барр і герпесу, цитомегаловірусом), а в тих 15% випадків, які мають бактеріальну етіологію, безумовним лідером серед збудників захворювання є β-гемолітичний стрептокок групи А (до третини всіх бактеріальних тонзилітів серед дітей).
За типом перебігу хвороби гострий тонзиліт поділяється на:
• гострий рецидивуючий тонзиліт – повторний гострий тонзиліт, який викликав той же збудник, що і попередній епізод хвороби;
• гострий рекурентний тонзиліт – теж повторний гострий тонзиліт, але викликаний не одним збудником, а їх цілою різноманітною компанією.
– Які симптоми вимагають обов'язкового звернення до лікаря?
– Гострий тонзиліт зазвичай характеризується сильним болем у горлі, що досягає піку в перші дві доби хвороби, який виникає не тільки при ковтанні, а й при вдиху. Іноді цей основний симптом може бути єдиним проявом захворювання. Але найчастіше при гострому тонзиліті у пацієнтів спостерігаються також такі симптоми: до 39-40 °С підвищується температура тіла, збільшуються підщелепні та шийні лімфатичні вузли, в горлі з'являється наліт, болить голова і м'язи тіла, відчувається загальна слабкість. Коли до подібної клінічної картини додається ще й запалення задньої стінки глотки, то мова вже йде про гострий тонзилофарингіт. Ці симптоми вимагають невідкладного звернення до лікаря.
Якщо загострення тонзиліту або тонзилофарингіту повторюються мінімум 3-5 разів на рік, можна говорити про хронізацію процесу. Хронічний запальний процес у мигдалинах і його загострення протікають трохи інакше і можуть проявлятися мінімальним відчуттям дискомфорту в горлі при ковтанні, незначним підвищенням температури тіла, переважно ввечері, наявністю халітозу (неприємного запаху з рота) і гнійних виділень з лакун мигдалин. При хронічному тонзиліті через інтоксикацію організму людей зазвичай також турбують підвищена стомлюваність, слабкість, особливо в ранкові години, неспокійний сон, відсутність апетиту і, внаслідок всього цього, знижена працездатність.
Багато хто прагне перенести загострення хронічного тонзиліту «на ногах», не надаючи особливого значення часом невиразним симптомам. І даремно, адже хронічний тонзиліт вимагає обов'язкового лікування і спостереження процесу в динаміці фахівцем, як мінімум восени та навесні, коли загострення найчастіше і трапляються. Ігнорування цієї необхідності призводить до подальшої розплати розвитком ускладнень.
!
Видалення мигдалин рекомендується лише у виключних випадках, коли шкода від постійних запалень перевищує користь від їх захисних функцій.
– Хто у групі ризику з розвитку ускладнень внаслідок гострого тонзиліту?
– Діти набагато частіше за дорослих хворіють гострим тонзилітом. Серед дорослих захворюваність гострим тонзилітом становить приблизно 11, а серед дітей – близько 63 випадків на 10 тисяч. І саме в дитячому віці це захворювання загрожує найбільшими ускладненнями. Якщо хвороба не була вчасно виявлена і якісно пролікована, вона може мати важкі наслідки з боку серцево-судинної, опорно-рухової, нервової та сечовидільної систем організму.
Гострий тонзиліт у дітей характеризується бурхливим початком, яскраво вираженим больовим синдромом, високою інтоксикацією організму, стрімко наростаючою симптоматикою і дуже швидким розвитком ускладнень. Від моменту почервоніння горла, з яким, як правило, пацієнти приходять на прийом до лікаря, до розвитку ускладнень іноді проходить лише одна доба.
І якщо не почати вчасно адекватну, як мінімум – симптоматичну і місцеву, протизапальну терапію, то буквально протягом 2–3 діб можуть розвинутися вже дуже небезпечні ускладнення.
– Яка діагностика гострого тонзиліту?
– Усі ЛОР-органи розташовані досить близько один до одного, тому будь-які інфекційні агенти можуть досить легко переміщатися між ними, що нерідко викликає труднощі з визначенням локалізації болю та інших місцевих симптомів. Тільки лікар при орофарингоскопії може поставити точний діагноз і визначитися з адекватною тактикою подальшого лікування пацієнта.
За непрямими ознаками досвідчений клініцист здатен відрізнити вірусну інфекцію від бактеріальної, але достовірну відповідь про походження збудника може дати тільки тест на його верифікацію. Для цього проводиться бактеріологічне дослідження мазка з піднебінних мигдалин, що дозволяє ідентифікувати їх хвороботворну мікрофлору. У дітей при хронічному тонзиліті в лакунах мигдалин можуть виявлятися до 30 видів різних мікроорганізмів, причому виявляються такі агресивні поєднання бактеріальної флори, які вимагають не тільки лікування антибіотиками, але і протигрибкової терапії.
– Як лікувати гострий тонзиліт?
– Диференціювати вірусний і бактеріальний гострий тонзиліт вкрай важливо для призначення правильного лікування. Напевно вже всім відомо, що вірусні захворювання абсолютно безглуздо, а часто навіть шкідливо, лікувати із застосуванням антибіотиків. Антибактеріальну терапію доцільно застосовувати тільки при наявності бактеріальної інфекції. Головне, щоб лікування було призначене лікарем, самолікування може не тільки не надати бажаної дії, а й значно погіршити ситуацію.
Важливо відзначити, що не можна також скорочувати або подовжувати курс лікування антибіотиками на свій розсуд, без погодження з лікарем. При скороченому курсі антибактеріальної терапії є небезпека не повністю знищити збудників захворювання, а це різко підвищує ризик селекції нечутливої до антибіотиків флори, а отже, ризики розвитку рецидиву і небезпечних ускладнень гострого тонзиліту.
Системна терапія антибіотиками зазвичай призначається тільки при гострому тонзиліті або тонзилофарингіті, збудником яких виявився β-гемолітичний стрептокок групи А. У інших випадках, як правило, застосовується симптоматична терапія з використанням безпечних місцевих препаратів з протизапальною, бактерицидною, знеболюючою і пом'якшувальною дією.
Доведену ефективність і повну безпеку поєднують в собі такі топічні засоби для лікування захворювань верхніх дихальних шляхів, як натуральні спреї для горла і порожнини рота ValeVita Фарінго-Спрей і ValeVita Ларінго-Спрей, вироблені за інноваційними технологіями зі збереженням всіх корисних властивостей лікарських трав і натуральних олій. Завдяки вираженій протимікробній і протизапальній дії препарати ValeVita Фарінго-Спрей і ValeVita Ларінго-Спрей допомагають ліквідувати катаральні явища і сприяють підвищенню місцевої опірності організму до інфекційних збудників.
У комплексному лікуванні гострих і хронічних інфекційно-запальних захворювань ротоглотки велику роль відіграють також регулярні полоскання горла.
У виняткових випадках, коли шкода від постійно запалених піднебінних мигдалин перевищує користь від їх захисних функцій, рекомендується тонзилектомія – видалення мигдалин.
– До яких ускладнень може призвести гострий тонзиліт?
– Найбільш частим і небезпечним місцевим ускладненням гострого тонзиліту є паратонзіллярний абсцес, який проявляється одностороннім гострим болем у горлі, набряком шиї та інфекцією в регіональних лімфатичних вузлах. Якщо вчасно не вжити заходів щодо його усунення, паратонзіллярний абсцес може призвести до ще більш грізного ускладнення – медіастеніту, що характеризується ураженням інфекцією середостіння і вимагає термінового хірургічного втручання.
Небезпека розвитку загальних ускладнень при гострому тонзиліті пов'язана з тим, що запалені мигдалини перетворюються на перманентне джерело інфекції, яка може з потоком крові поширитися по всьому організму. Винуватцем ускладнень, як правило, є β-гемолітичний стрептокок, що володіє підвищеною токсичністю і надає побічну дію на всі системи людського організму в цілому. Основними органами-мішенями грізного збудника тонзиліту найчастіше стають серце, нирки і суглоби.
Найнебезпечнішими ускладненнями гострого тонзиліту вважаються:
• гостра ревматична лихоманка – системне запальне захворювання сполучної тканини, що розвивається здебільшого у молодих людей у віці 7-15 років, при якому патологічний процес локалізується переважно в серцево-судинній системі (міокардит), суглобах (поліартрит), мозку (хорея) і шкірі (ревматичні вузлики, анулярна еритема);
• ревматоїдний артрит – аутоімунне системне запальне захворювання сполучної тканини, при якому уражаються переважно дрібні суглоби;
• гострий гломерулонефрит, або клубочковий нефрит – захворювання нирок, що характеризується ураженням клубочків нирок (гломерул) і призводить до гострої або хронічної ниркової недостатності.
Це стани, які неодмінно вимагають невідкладних заходів лікування в умовах стаціонару.
Офіційна статистика частоти ускладнень після гострого тонзиліту в Україні не ведеться, але з практичного досвіду можу сказати, що вони трапляються приблизно у 5% випадків цього захворювання і часто пов'язані із затягуванням або категоричною відмовою пацієнтів від прийому специфічної антибіотикотерапії.
– Як уникнути небезпечних наслідків гострого тонзиліту?
– Зберегти здоров'я дитини і запобігти тяжким ускладненням гострого тонзиліту допоможуть систематичне загартовування без переохолодження, прогулянки на свіжому повітрі, провітрювання приміщень і підтримання достатньої вологості повітря, раціональне харчування, регулярна фізична активність, правильний режим сну і відпочинку. А оскільки гострий тонзиліт – захворювання інфекційне і досить заразне, бажано обмежити контакти дитини з хворими дітьми та дорослими.
Мнение специалиста