Ятрогенія, або Хвороби, які породжують лікарі

Відомо, що від позитивного настрою пацієнта багато в чому залежить успіх його лікування. Однак в деяких випадках ненавмисно зронене лікарем слово заважає подолати хворобу або навіть посилює тяжкість її перебігу.

Почувши від лікаря: «Щось ви сьогодні бліднуватий» або «Не подобається мені ваше серце», людина підпорядковується «діагнозу», і її стан слухняно погіршується.

Ятрогенія – психогенний розлад, що може спровокувати медичний працівник, який не дотримується правил «словесної асептики» і не контролює свою поведінку. Поняття «ятрогенія» вперше запровадив німецький психіатр Освальд Бумке ще 1925 року. Воно походить від давньогрецьких слів iatros («лікар») і genes («породжує») – тобто це хвороба, спровокована лікарем.

Причинами ятрогенного захворювання можуть бути як деонтологічні проблеми (деонтологія – дисципліна, що вивчає медичну етику, правила взаємодії лікаря з колегами і пацієнтами), так і неправильні лікувальні маніпуляції або процедури, а також необґрунтоване призначення медичних досліджень і ліків.

Крім того, відомо, що будь-яка хвороба робить багатьох з нас більш недовірливими і такими, що легко піддаються навіюванню. Ми уважно прислухаємося до інтонацій лікаря, придивляємося до його рухів, поглядів, жестів і намагаємося їх витлумачити.

Кілька десятків років тому, в умовах безкоштовної медицини, лікарі оберігали пацієнтів від зайвої інформації. Сьогодні ситуація кардинально змінилася. Лікарі детально інформують людину про стан її здоров'я і можливі ускладнення. У такій тактиці поведінки не останню роль відіграє і комерційний компонент.

Хто перебуває у групі ризику

Безумовно, багато що залежить і від особистості самого пацієнта. Дослідивши явище ятрогенії, психологи дійшли висновку, що найчастіше цей невроз вражає особливий тип особистості: чутливих, вразливих, меланхолійних людей, схильних багато що приймати на віру, ідеалізувати життя, створювати собі кумирів.

Також жертвами ятрогенії часто стають люди похилого віку, жінки в період менопаузи і самі медичні працівники, які занадто багато знають про хвороби. До того ж встановлено, що підвищена тривожність, різні психогенні розлади щодо власного здоров'я частіше формуються у людей, які захоплюються надмірним переглядом телепередач про здоров'я та медичними інтернет-сайтами.

ТЕСТ: Вы паникер? Пройдите тест и сделайте выводы.

Як уникнути ятрогенії

• Якщо лікар відповідає на ваші запитання невиразно, або коли вас насторожує те, що він говорить, – проясніть ситуацію одразу. Не виходьте з кабінету, не отримавши відповіді на свої запитання.
• Озвучуйте лікарю всі запитання, які у вас є і які вас хвилюють.
• Не ставте риторичних або загальних запитань типу: «Я ще не вмираю?», «З цим довго живуть?» тощо.
• Не панікуйте і не метушіться. Замість цього дайте зрозуміти лікарю, що він може розраховувати на вашу розсудливість. Це допоможе налагодити конструктивні стосунки.
• Якщо після лікування ви не відчули поліпшення – проконсультуйтеся у іншого лікаря.
• Не варто перевіряти правильність поставленого діагнозу і призначеного лікування в інтернеті або вивчаючи медичну літературу. В результаті довгого сидіння в мережі або читання статей про можливі ускладнення люди стають закінченими невротиками.
• Деякі лікарі спеціально вибирають строгий стиль спілкування з пацієнтами, домагаючись таким чином серйозного ставлення до здоров'я.
• Якщо постійно вселяти собі думку про те, що ви хворі, це обов'язково позначиться і на зовнішньому вигляді. Тому не дивуйтеся, коли знайомі почнуть цікавитися, чому ви так погано виглядаєте.
• Пам'ятайте: паніка – краща подруга хвороби. У будь-якій ситуації потрібно намагатися зберігати спокій і розум.

Ставтеся до лікарів і лікарень як до неприємного, але необхідного явища буття. Скажіть собі: «Таке трапляється в житті кожної людини. Тепер настала моя черга. Я не можу скасувати цей період, але я можу його скоротити, якщо кину всі сили на одужання».