Перемога над болем

Перша операція під наркозом була проведена понад 170 років тому. Одначе способів знеболювання лікарі шукали протягом багатьох століть. А історія анестезії сповнена проб і помилок, відкриттів та інтриг.

Стародавні лікарі для полегшення страждань хворих використовували алкоголь і настої, отримані з марихуани, мандрагори, маку. Ці засоби могли зняти біль, але зовсім не підходили хірургам. Щоб пацієнт не кричав під час операції, його позбавляли відчуттів. Причому доволі варварськими методами – били по голові або стискали сонну артерію, поки він не втрачав свідомість. Природно, що така «анестезія» не могла обійтися без наслідків для здоров'я пацієнта (якщо він залишався живий).

І лише на початку XIХ століття вчені звернули увагу на унікальні властивості газів – закису азоту, діетилового ефіру, хлороформу і вуглекислого газу. Саме їх використання і відкрило нову еру в медицині – еру анестезії.

Відкриття хіміків

Молекула ефіру була створена ще 1275 року іспанським алхіміком Раймундом Луллієм. Через три століття швейцарський лікар і алхімік Парацельс відзначив гіпнотичні ефекти цієї речовини. А відомий фізик Майкл Фарадей, вивчивши цей газ, 1818 року опублікував свої висновки про його знеболюючий ефект.

Другий анестетик, закис азоту, або «звеселяючий газ», був створений 1772 року хіміком Джозефом Прістлі в Англії. А 1799-го британський хімік Хамфрі Деві виявив анестезуючі властивості закису азоту і запропонував застосовувати його для полегшення болю, але газ стали використовувати тільки для наркотичного сп'яніння.

Через двадцять п'ять років  доктор Генрі Хікман безболісно проводив операції на тваринах за допомогою вуглекислого газу, але спроби опублікувати результати не увінчалися успіхом. Він був єдиним на той час, хто спробував провести анестезію за допомогою газу.

Невдача з азотом

10 грудня 1844 року в США, місто Хартфорд, штат Коннектикут, прибув мандрівник-шоумен Гарднер Квінсі Колтон і продемонстрував, як під час вдихання закису азоту молодик без страху і болю розрізав собі гомілку. Горацій Веллс, місцевий дантист, був свідком цього шоу. Він давно шукав способів полегшити біль своїх пацієнтів. Лікар випробував закис азоту на собі – вдихнув газ, а колега висмикнув йому зуб. Болю не було!

Веллс почав використовувати закис азоту у своїй практиці та невдовзі наважився продемонструвати техніку в найбільшому медичному центрі у Бостоні. Однак зазнав невдачі: пацієнт скрикнув від болю, після того як йому вирвали зуб. Просто не вистачило часу дії газу. На Веллса посипалися насмішки, і його метод залишився невизнаним у науковому світі. Проте дантист продовжував використовувати закис азоту для знеболювання у своїй практиці, й пацієнти були вдячні.

Визнання ефіру

Учень Веллса Вільям Мортон, студент-медик у Гарварді, не хотів здаватися. Проконсультувавшись зі своїм викладачем хімії доктором Чарльзом Джексоном, він вирішив використовувати для анестезії ефір. Після успішних випробувань молодий лікар запропонував продемонструвати свій метод доктору Джону Воррену, хірургу бостонської лікарні, та був запрошений зробити це 16 жовтня 1846 року. Вільям Мортон дав вдихнути ефір пацієнтові та видалив пухлину з шиї. Операція пройшла абсолютно безболісно. Наприкінці операції доктор Воррен, який раніше висміяв спробу Веллса, вигукнув: «Панове, це не обман!».

Науковий світ сприйняв відкриття з ентузіазмом, а 16 жовтня відтоді відзначають День анестезіолога.

Хлороформ – новий наркоз?

1847 року відомий шотландський акушер і хірург Джеймс Янг Сімпсон вперше застосував наркоз за допомогою хлороформу, відкритого ще у 1831 році. Він шукав анестетик з менш різким запахом і швидшим початком дії, ніж у ефіру. Сімпсон вперше застосував хлороформ для знеболювання пологів, в результаті яких з'явилася дівчинка на ім'я Анестезія.

Потужний наркотичний ефект, швидке настання сну, простота застосування (відкрита маска, хустка, шматок марлі), незаймистість – все це спочатку вигідно відрізняло хлороформ від ефіру. Хлороформ почав витісняти ефір, адже склалося враження, що застосування першого більш безпечно. Однак виявилося, що це не так.

Перші спроби аналізу смертності при операціях, виконаних під ефірним і хлороформним наркозом, були зроблені М. І. Пироговим. Дослідження показали, що ефір був більш безпечним, адже за статистикою після його застосування на 1000 людей припадає 3 випадки смертності проти 14 – для хлороформу.

Від використання хлороформу для анестезії сучасна медицина відмовилася, але ефір і закис азоту (в удосконалених формулах і з використанням сучасної апаратури) досі позбавляють пацієнтів  болю.

НАРКОЗНІ ПРИСТРАСТІ

Одразу кілька вчених стверджували, що вони стояли біля витоків цього наукового відкриття. На першість відкриття наркозу стали претендувати Веллс, Мортон і ... Джексон. Протиріччя між ними вирувало так довго, що на «Монументі ефіру», встановленому в Бостоні 1868 року, немає імені жодного з них.
 

Три написи на «Монументі ефіру» гласять:
Відзначається відкриття того, що вдихання ефіру викликає нечутливість до болю.
Вперше в світі випробувано
в Mass General Hospital.
На знак подяки за порятунок від людських страждань жителі Бостона спорудили цей монумент.
Болю більше не буде!

 

Шлях до досконалості

Сварки, інтриги і дрібна заздрість американських лікарів залишили неприємний слід у науці. Однак відтоді ефір для анестезії при хірургічних операціях стали застосовувати в різних країнах світу. Найбільші досягнення в галузі застосування і вивчення дії наркозу в Російській імперії належать Миколі Івановичу Пирогову.

Геніальний хірург і вчений, провівши за рік близько 300 операцій, побачив як явне полегшення для пацієнтів, так і проблеми, пов'язані з таким методом знеболювання: «Від цього виду анестезії, в якому буває знищена або істотно ослаблена рефлективна діяльність, до смерті тільки один крок».



Видатний хірург М. І. Пирогов глибоко вивчав, удосконалював і шукав нових методів застосування ефірного наркозу. Вчений називав його «засобом, який здатен умить перетворити всю хірургію».
 

Тому Микола Іванович зайнявся систематизацією показань, протипоказань, наслідків та ускладнень цього методу. Тільки після глибокого вивчення він став гарячим пропагандистом ефірного наркозу: «Питання про дію ефіру я вважаю вже зовсім вирішеним. Залишається тільки вирішити, який спосіб надійніший і зручніший».

Крім інгаляційного способу введення, великий вчений вивчав внутрішньовенний наркоз, ендотрахеальний і ректальний.

На підставі експериментальних даних Пирогов робить висновок: «...ефір, впорснутий у вигляді рідини у центральний кінець вени, чинить моментальну смерть».

Однак думка Пирогова про можливість введення наркотичного засобу безпосередньо в кров змусила багатьох вчених зайнятися цією темою і з часом знайти препарат, що підходить для внутрішньовенного наркозу.

А ректальний ефірно-масляний наркоз, який М. І. Пирогов вперше застосував при пологах у червні 1847 р., було схвалено світовою медициною і він набув поширення в анестезіології.

 

Читати далі

Мнение специалиста

Підпишіться на щотижневу розсилку наших новин

Також читають

ВИПАДКОВА СТАТТЯ

Дослідники знайшли ефективний спосіб порятунку після укусу гадюки
Страх перед зміями – офідіофобія – є одним з найпоширеніших серед людей. І цей страх насправді не зовсім безпідставний. Від укусів змій щороку в усьому світі помирає від 81 000 до 138 000 людей. Од ...
[ read more ]
Завантаження...
Load next
Facebook Twitter Telegram