Чи може білінгвізм захистити мозок від деменції, з'ясували вчені

Дослідження, проведене вченими Йоркського університету, доводить, що двомовність може відтермінувати симптоми деменції. Хоча все не так просто...

Хвороба Альцгеймера є найбільш поширеною формою деменції. Еллен Белосток, професор психіатричного факультету Йоркського університету, і її команда перевірили теорію про те, що білінгвізм здатний збільшити когнітивний резерв і, отже, відтермінувати вік появи симптомів хвороби Альцгеймера у літніх людей.

Виявилося, що хоча двомовність затримує появу симптомів недоумства, після постановки діагнозу розвиток хвороби відбувається набагато швидше у двомовних людей, ніж у одномовних, medicalxpress.com.

«Уявіть собі мішки з піском, які стримують шлюзи річки. У якийсь момент річка прориває укріплення, – розповідає Белосток. – Точно так же когнітивний резерв стримує хворобу, але в той момент, коли пацієнт отримує діагноз «помірне когнітивне порушення», у нього вже існує значна патологія. До цього часу завдяки когнітивному резерву мозок міг функціонувати без помітних зовні відхилень. Але коли резерви мозку закінчуються, «шлюзи відкриваються», і мозок руйнується швидше».

У ході п'ятирічного дослідження вчені спостерігали за одно- і двомовними пацієнтами, у яких була діагностована легка когнітивна недостатність. Хворі були порівнянні за віком, рівнем освіти та когнітивним станом на момент виявлення у них легкого когнітивного порушення. Час переходу від помірного когнітивного порушення до хвороби Альцгеймера у двомовних людей становив 1,8 року після постановки первинного діагнозу, тоді як у одномовних людей – 2,6 року. Це говорить про те, що у двомовних пацієнтів у момент діагностування легкого когнітивного порушення мозок насправді був пошкоджений більше, ніж у одномовних, при однаковому рівні когнітивної функції.

Отримані результати свідчать про те, що двомовні люди більш стійкі до нейродегенерації і довше залишатимуться самостійними. «З огляду на те, що не існує ефективного лікування старечого недоумства, найкраще, що можна зробити, – це підтримувати самостійність літніх людей і їхню можливість адекватно спілкуватися із сім'єю і друзями», – резюмують автори наукової роботи.