Як клітини утворюють додаткові органели руху: нові дані

У експерименті, проведеному вченими зі Школи медицини Університету Джонса Хопкінса (США), було з'ясовано, яким чином клітини відрощують безліч органел руху – війок (у нормі на одну клітину припадає одна війка).

Війки – це древні органели руху клітини. Міріади клітин, які мають війки, вистилають дихальні та статеві шляхи людини. У дихальній системі війчастий епітелій зігріває холодне повітря і затримує частинки пилу. У статевій системі війки, що вистилають слизову, полегшують рух статевих клітин.

Щоб відповісти на запитання, як саме мультивійчасті клітини утворюють сотні війок, автор дослідження Ендрю Холланд з командою більш уважно вивчили основу війок – місце, звідки ростуть органели. В основі знаходиться центріоль (органела клітини, що бере участь у розподілі).

У одновійчастих клітин центріолі утворюються до поділу. Клітина містить дві батьківські центріолі, кожна з яких подвоюється при діленні: дочірня клітина отримує пару центріолей. Однак у мультивійчастих клітинах утворюються унікальні структури – дейтеросоми, що діють як ксерокс і утворюють безліч війок.

«Дейтеросоми є тільки в мультивійчастих клітинах, і вчені давно вважають, що вони є вирішальними для визначення кількості центріолей і вій», – прокоментував Холланд.

Щоб перевірити це, вчені видалили у мишей ген, що створює дейтеросоми, і проаналізували тканини з мультивійчастими клітинами, а також підрахували кількість війок.

Дослідники були вражені, виявивши, що на клітинах мишей з видаленим геном була така ж кількість війок, як і у мишей з дейтеросомами. Наприклад, мультивійчасті клітини, що вистилають трахею, мали 200-300 війок на клітину. Вчені також виявили, що клітини без дейтеросом можуть утворювати нові центріолі так само швидко, як і клітини з ними.

У результаті експерименту з'ясувалося, що центріолі здатні утворюватися спонтанно і що для цього не потрібні дейтеросоми або батьківські центріолі.

За словами вчених, більш глибоке розуміння механізмів, що лежать в основі утворення війок у клітинах людини, дозволить розробити методи лікування захворювань, пов'язаних із функціями війок: респіраторних інфекцій, безпліддя і гідроцефалії.