Одностатеве кохання у тварин – наслідок еволюції, заявляють вчені

За минулі роки вчені зафіксували одностатеву сексуальну поведінку в понад 1500 видів тварин, від снігових гусей до звичайних жаб. З еволюційної точки зору одностатеве «кохання» не несе ніякої вигоди і називається «дарвінівським парадоксом». Як же може така поведінка тварин залишатися стійкою, якщо вона не призводить до появи потомства? Спробуємо з'ясувати в цій статті.

Дослідники з Єльської школи лісівництва та екологічних досліджень (США) стверджують, що настав час не питати, чому тварини беруть участь у одностатевій поведінці, а з'ясовувати, чому ні. Вони припускають, що така поведінка могла бути частиною початкової спадкової поведінки тварин і збереглася тому, що вона не вимагає ніяких витрат і, можливо, має деякі важливі переваги.

Одне з досліджень одностатевої сексуальної поведінки ґрунтувалося на двох припущеннях.

1. Одностатева поведінка пов'язана з великими витратами, оскільки люди витрачають час і енергію на діяльність, що не несе репродуктивного успіху.
2.  Одностатеві форми поведінки виникли незалежно одна від одної в різних лініях тварин.

У цьому дослідженні його автори стверджують, що поєднання одностатевої і різностатевої сексуальної поведінки є початковою поведінкою у всіх тварин і що вона, ймовірно, розвивалося у найбільш ранніх формах сексуальної поведінки.

Дарвінівський парадокс

Гомосексуальність має певну біологічну основу: деякі алелі генів продовжують передаватися з покоління в покоління, зберігаючись і не відсіваючись у процесі природного відбору. З еволюційної точки зору немає причин зберігати це явище, проте воно продовжує зустрічатися у особин різних видів. Тому гомосексуальність і отримала назву «дарвінівський парадокс». Дослідники вважають, що вона є наслідком статевого антагонізму, або війни статей.

Теорія війни статей полягає в тому, що у представників різної статі в межах одного виду є протилежні стратегії, спрямовані на збільшення репродуктивного успіху. Наприклад, самцям найчастіше вигідніше злучитися з якомога більшою кількістю самиць, тоді як для самиць це фізично дуже витратна стратегія. Тому в процесі еволюції залишаються алелі генів, що забезпечують певний компроміс між двома стратегіями.

Цю ж теорію підтримує гіпотеза про антагоністичну селекцію. Суть її в тому, що різні алелі генів можуть бути дуже невигідні для однієї статі, зате для протилежної статі вони будуть настільки вигідними, що збережуться в популяції. Ілюстрацією гіпотези слугує приклад деяких видів жуків, у яких підвищення відсотка гомосексуальних особин серед самців призводить до збільшення плодючості самиць.

Вчені також оскаржують припущення про те, що різностатева поведінка необхідна для вибору статевого партнера і що сексуальна поведінка, яка не одразу призводить до розмноження, приречена на вимирання. Навпаки, вони припускають, що одностатева сексуальна поведінка не завжди – і, може бути, навіть досить рідко – є занадто витратною. Це означає, що така поведінка насправді є нейтральною, як називають її еволюційні біологи. Тобто не несе ні негативного, ні позитивного впливу і тому зберігається, оскільки у природного відбору немає причин її відсівати.

Більш того, вчені припускають, що одностатева поведінка не лише «не витратна», а й може бути вигідною з точки зору природного відбору, оскільки люди частіше одружуються з великою кількістю партнерів. Багато видів тварин не є моногамними за своєю природою, а замість цього прагнуть злучитися з більш ніж одним партнером. У деяких видах навіть важко розрізнити стать (наприклад, у самиці та самця гієни статеві органи дуже схожі).

«Отже, якщо ви дуже розбірливі, то просто вибираєте меншу кількість сексуальних партнерів. З іншого боку, якщо ви менш розбірливі та бісексуальні, у вас може бути більше сексуальних партнерів у цілому, включаючи людей різної статі», – зазначив один з авторів дослідження Макс Ламберт.

Наприклад, вчені виявили, що самці жуків-могильників виявляють підвищену увагу до своїх же побратимів-самців, коли розуміють, що у них немає можливості злучитися із самицями. Це говорить про те, що виключно різностатева поведінка насправді невигідна, оскільки знижує шанси продемонструвати потенціал спарювання, коли можливості спарювання рідкісні.

Зрозуміло, подібні приклади вказують на те, як мало знають вчені про одностатеві стосунки у тварин. За словами Ламберта, існують тисячі прикладів одностатевої поведінки у тварин, однак більшість цих спостережень випадкові й у них не враховується, як часто такий вид поведінки зустрічається в порівнянні з різностатевою сексуальною поведінкою.

Джулія Монк, провідна авторка дослідження, зазначає, що одностатева сексуальна поведінка у тварин довгий час розглядалася через призму людського суспільства, яке історично вважало деякі форми поведінки «нормальними» або «ненормальними». Ця тенденція, за її словами, перешкоджає нашому розумінню поведінки тварин, оскільки частіше підтримуються дослідження, які лише підтверджують колишні припущення.