Вчені спростували міф про те, що ми живемо довше наших предків

Дива сучасної медицини сьогодні дозволяють легко повірити в те, що ми насолоджуємося більш тривалим життям, ніж наші давні предки. Але, можливо, не такі ми й «особливі», як звикли думати, – кажуть наукові факти...

За останні кілька десятиліть очікувана тривалість життя різко зросла по всьому світу. Середня тривалість життя людини, яка народилася 1960 року (перший рік, коли Організація Об'єднаних Націй почала зберігати глобальні дані), дорівнювала приблизно 52,5 року. Сьогодні вона дорівнює 72.

Однак у Великобританії, де записи про тривалість життя зберігалися довше, ще у 1841 році новонародженій дівчинці пророкували життя до 42 років, а хлопчикові – до 40. А вже у 2016 році дівчинка могла розраховувати на життя до 83 років; хлопчик – до 79 років. Про це повідомляє журналістка Аманда Руджері у своїй статті для видання BBC Future.

Природним було б припустити, що все це завдяки досягненням сучасної медицини та державної системи охорони здоров'я. Складається навіть враження, що вчені майже вичерпали запас інновацій щодо подовження людського життя. Принаймні у вересні 2018 року Національне статистичне управління підтвердило, що у Великобританії тривалість життя перестала рости. Та й у решти світу цей процес сповільнився.

Як довго насправді жили давні греки та римляни

Віра в те, що наше покоління досягло піку довголіття, підкріплюється деякими міфами про предків: побутує думка, що давні греки або римляни не жили більш як 50 або 60 років.

Фактично, у той час як медичні досягнення поліпшили багато аспектів охорони здоров'я, припущення про те, що тривалість життя людей значно збільшилася протягом століть або тисячоліть, вводить в оману.

Загальна тривалість життя, яка відображена у світових звітах, насправді збільшилася не через те, що всі ми разом як один вид живемо набагато довше. Вона збільшилася тому, що стала довше жити більша кількість окремих людей.

«Існує основна відмінність між очікуваною і дійсною тривалістю життя», – пояснює історик Стенфордського університету, провідний дослідник давньоримської демографії Вальтер Шейдель. На думку вченого, тривалість життя людей сьогодні в порівнянні з минулими поколіннями насправді не змінилася.

Тривалість життя – це усереднений показник. Наприклад, якщо в сім'ї є двоє дітей і одна дитина помирає до першого дня народження, а інша – до 70 років, то середня тривалість їхнього життя становить 35 років.

Така формула математично правильна і, безумовно, говорить нам про ті обставини, в яких виховували дітей. Але це не дає повної картини. Підрахунок стає особливо проблематичним, якщо враховувати певні епохи або регіони, де є високий рівень дитячої смертності. Велика частина людської історії була затьмарена низькими коефіцієнтами виживання серед дітей, і подібне триває в різних країнах навіть сьогодні.

Цей усереднений показник може також пояснити, чому вважається, що давні греки і римляни жили до 30–35 років. Але чи означало це, що тоді людина у віці 35 років вже вважалася старою? Або це означало, що вона просто змогла пережити небезпечний період дитинства?

Якщо тридцяті роки вважалися періодом старості, то чому ж це не стосувалося давніх письменників і політиків? Наприклад, на початку VII століття до н. е. грецький поет Гесіод писав, що чоловік повинен одружитися у віці 30 років. А у Давньому Римі амбітна молода людина не могла зайняти важливу посаду в політичній сфері, поки їй не виповниться 30.

У I столітті давньоримський письменник-ерудит Пліній присвятив цілий розділ «Природної історії» людям-довгожителям. У їх числі він називає римського військового і державного діяча Марка Валерія Мессала Корвіна (100 років), дружину Цицерона Теренцію (103 роки) і актрису на ім'я Лючія, яка виступала на сцені у віці 100 років.

«Насправді природа не дала людині більшого благословення, ніж стислість життя. Почуття з віком тьмяніють. Слух, зуби, кінцівки, органи травлення – всі вони поступово вмирають ще до нашої смерті», – пише Пліній. Сам письменник помер від вулканічних газів під час виверження Везувію у віці 56 років.

Отже, напрошується висновок, що у давньому світі люди теж могли жити так довго, як теперішнє покоління. Але наскільки тоді було поширене довгожительство?

Скільки жили люди за часів великих імперій давнини

У 1994 році було проведене дослідження, в рамках якого вивчали тривалість життя кожної людини, згаданої в Оксфордському словнику античності (ті, хто жив у Давній Греції чи Римі), у порівнянні з чоловіками, перерахованими в більш пізньому Біографічному словнику Чемберса.

Всього з 397 людей в результаті вбивства, самогубства або битви загинули 99. З решти 298 ті, хто народився до 100 року до н. е., прожили до 72 років. Ті, хто народився після 100 року до н. е., прожили до 66 років. Автори дослідження припускають, що до цього скорочення життя могла призвести поширеність в ті часи небезпечного свинцевого водопроводу.

Звісно, в даному дослідженні є деякі нюанси. По-перше, вчені вивчали вік тільки чоловіків. По-друге, всі чоловіки були доволі знаменитими. Ось що можна сказати точно: тривалість життя привілейованих людей з вищою освітою протягом всієї історії була приблизно однаковою.

Проте, каже Шейдель, мала бути велика кількість невідомих людей, які жили ще довше.

Однак не всі вчені згодні з істориком. «Існувала величезна різниця між способом життя бідного і багатого римлянина, починаючи від простої гігієни і закінчуючи доступом до медичних послуг», – стверджує Валентина Газзаніга, медичний історик з університету Ла Сапієнца в Римі.

У 2016 році експерт опублікувала своє дослідження про понад 2000 давніх римських скелетів людей робітничого класу, які були поховані у спільних могилах. Середній їхній вік на момент смерті становив 30 років. У багатьох були виявлені наслідки травми від каторжних робіт, а також ознаки артриту.

Чоловіки, можливо, отримали численні травми від ручної праці або військової служби, пояснює Валентина Газзаніга. Однак жінки, які також займалися каторжними роботами, могли вмирати раніше покладеного терміну через те, що часто народжували дітей в поганих гігієнічних умовах. Крім того, навіть сама вагітність була небезпечною, оскільки знижувала імунітет майбутньої матері.

Також пологи могли ускладнюватися ще й тим, що жінок часто годували менше, ніж чоловіків, пояснює Валентина Газзаніга. Це недоїдання означає, що у молодих дівчат не до кінця розвивалися тазові кістки, що потім збільшувало ризик виникнення ускладнень при пологах.

«Очікувана тривалість життя римських жінок дійсно збільшилася із занепадом народжуваності дітей. Чим більш родюче населення, тим нижче очікувана тривалість життя жінок», – стверджує Газзаніга.

Зниклі безвісти

Здебільшого проблема з визначенням середньої тривалості життя наших предків полягає в тому, що нам не вистачає даних. Наприклад, при спробі визначити середній вік смерті для давніх римлян антропологи часто покладалися на результати перепису населення в римському Єгипті. Але оскільки ці папіруси були використані для збору податків, у них навмисне не називали багато людей.

Тисячі надгробних написів, залишених римлянами, є ще одним очевидним джерелом. Але, наприклад, немовлят рідко поміщали у гробниці, адже бідні люди не могли дозволити собі цього, а сім'ї, які померли одночасно під час епідемії, були безповоротно забуті.

Загалом тривалість життя у Давньому Римі, ймовірно, не сильно відрізнялася від сьогоднішнього дня, зазначає Шейдель. Можливо, вона була дещо меншою, оскільки у людей не було доступу до інвазивних процедур наприкінці життя, які здатні продовжити його, проте не набагато, стверджує експерт.

Чи допомагали збільшити тривалість життя гроші чи влада?

Дані про тривалість життя стають точнішими, коли державні органи починають вести ретельний облік народжень, шлюбів і смертей, зокрема дворян.

Ці записи показували, що дитяча смертність залишалася високою. Але якщо чоловік досяг 21-річного віку і не загинув у результаті нещасного випадку, насильства або отруєння, він міг прожити майже стільки ж, скільки і сучасний представник сильної статі: з 1200-го по 1745 рік 21-річні юнаки доживали до 62-70 років, за винятком XIV століття, коли бубонна чума скоротила очікувану тривалість життя до 45 років.

Чи допомагали збільшити тривалість життя гроші чи влада? Не завжди. Одне дослідження 115 000 європейських дворян показало, що королі жили приблизно на шість років менше, ніж, наприклад, знатні дворяни. Експерти в історичній демографії виявили, що в Англії XVII століття очікувана тривалість життя була більшою у жителів села, ніж у знаті. Ймовірно тому, що дворянські сім'ї вважали за краще жити в містах, де вони піддавалися більшій кількості захворювань.

Коли в медицину та охорону здоров'я прийшла революція, вона допомагала не простим людям, а еліті суспільства. До кінця XVII століття англійські вельможі, які досягли 25 років, продовжували жити довше, ніж бідняки, навіть коли мешкали в містах з високим рівнем захворюваності.

Як кажуть дослідники Джудіт Роуботам з Університету Плімута і Пол Клейтон з Університету Оксфорд Брукс, «коли минули небезпечні роки для виживання в дитинстві, тривалість життя в середині вікторіанського періоду не відрізнялася від того, що ми маємо сьогодні». Дівчинка, яка досягла п'ятиріччя, могла дожити до 73 років, а хлопчик – до 75.

Мало того, що ці показники можна порівняти із сучасними реаліями, вони можуть бути навіть вище. Члени сучасного робітничого класу чоловічої статі живуть до 72 років, а жіночої – до 76, стверджують Роуботам і Клейтон.

Доісторичні люди

А якщо звернутися до того часу, коли ще не було ніяких даних? Очевидно, що без будь-якої інформації робити висновки про життя доісторичних людей складно, проте антропологи з Університету Нью-Мексико спробували замінити її даними, зібраними у племенах, що живуть сьогодні в Парагваї і Танзанії. Вчені виявили, що середня тривалість життя в цих племенах становить близько 51-58 років.

Нещодавно схожий результат отримали археологи Крістін Кейв і Марк Оксенхам з Австралійського національного університету. Вивчивши щелепи у 174 скелетів англосаксів, похованих близько 1500 років тому, вони виявили, що більшість з них належало людям, яким було менше 65 років, але серед них також було 16 людей, які померли в період з 65 до 74 років, і 9, які дожили до 75 років.

Отже, роблять висновок вчені, середня тривалість життя людства, швидше за все, не сильно змінилася. Але при цьому дослідники стверджують, що даний висновок не повинен затьмарювати досягнень медицини останніх декількох десятиліть, які дійсно допомогли багатьом людям досягти максимальної тривалості життя і поліпшити його якість.

 

Читати далі

Мнение специалиста

Підпишіться на щотижневу розсилку наших новин

Також читають

ВИПАДКОВА СТАТТЯ

10 фактів про лімфому
Вересень традиційно був місяцем обізнаності про групу одних із найбільш поширених онкогематологічних захворювань лімфатичної тканини – лімфоми, що характеризуються безконтрольними процесами поділу і н ...
[ read more ]
Load next