Аденоїди: прибрати не можна залишити. Рекомендації експерта

Вони захищають верхні дихальні шляхи від вірусів і патогенних мікроорганізмів. Але якщо дитина часто хворіє, самі можуть стати джерелом інфекції. Аденоїди: лікувати чи видаляти? Розберемося в цьому нелегкому питанні.

Аденоїди – це збільшені в розмірах глоткові мигдалини, які складаються з лімфоїдної тканини. Вони перебувають на найважливішому форпості імунної системи – в носоглотці. Їх основне завдання: виробити лімфоцити, які захищають слизову оболонку від вірусів і бактерій, які прагнуть потрапити в організм під час дихання. Це своєрідний навчальний полігон для імунної системи дитини: на кожного збудника тут формується своя імунокомпетентна «клітинна відповідь».

У міру дорослішання в організмі з’являються й інші способи захисту і боротьби з вірусами та мікробами. Тому в нормі приблизно з п’ятирічного віку аденоїди починають скорочуватися і значно зменшуються в розмірах після 12–14 років.

Причини і наслідки

Затримуючи віруси і мікроби, аденоїдна тканина збільшується в розмірах, намагаючись не пропустити інфекцію далі носа. У дітей, які часто хворіють, аденоїди починають працювати в безперервному режимі. Такий інтенсивний ритм роботи призводить до їх розростання та запалення – і вони самі стають хронічним вогнищем інфекції.

Крім того, збільшуючись в розмірах, вони починають закривати задні носові отвори, утрудняючи дихання. Дитина страждає від безперервного нежиті, виникають часті отити, голос стає гугнявим, знижується гострота слуху.

Оскільки малюк змушений дихати ротом, у дихальні шляхи потрапляє незігріте й неочищене повітря, збільшується ризик запалення верхніх і нижніх дихальних шляхів – ларингітів, трахеїтів, бронхітів, пневмоній.

Пальцем у піднебіння: особливості діагностики

Існує кілька способів обстеження носоглотки. Під час пальцевого дослідження лікар може оцінити ступінь збільшення аденоїдів і зрозуміти, чому воно відбулося. Однак такий спосіб – найнеприємніший за відчуттями для дитини.

Застосовуючи для діагностики спеціальні дзеркала, лікар теж має можливість оцінити стан аденоїдів, а також зробити висновки про причини патологічного процесу, що дуже важливо для вибору методу лікування.

І в першому, і в другому випадках картинку, яку бачив лікар, не можна ніяк задокументувати, тому доведеться повірити йому на слово.

Ендоскопія вважається найпрогресивнішим і найінформативнішим методом діагностики, за якого можна детально розглянути всю порожнину носа й носоглотки. Результат фіксується на відео або у вигляді кольорових фото, тому дає змогу виключити суб’єктивізм у постановці діагнозу.

Ознаки збільшених аденоїдів
Дитина часто або завжди дихає ротом.
Постійні нежиті, закладеність носа.
Під час сну рот відкритий. Сон супроводжується сопінням або хропінням.
Ранковий кашель через скупчення слизу.
Часті захворювання ЛОР-органів.
Гугнявий голос.
Швидка втомлюваність.

Перший, другий, третій...

Лікарі розрізняють аденоїди трьох ступенів.

На першому – збільшена в розмірах лімфоїдна тканина закриває третину простору носоглотки. Вдень дитина дихає спокійно, а ось вночі спить із відкритим ротом. Помітивши такий симптом, треба показати малюка отоларингологу.

При другому ступені закриті вже дві третини носоглотки. Дихання відбувається переважно через рот. Під час сну з’являються хропіння й сопіння.

Якщо носоглотка повністю закрита аденоїдами – це вже третій ступінь, за якого подих через ніс практично відсутній. Діти часто сопуть, похропують, немов захлинаючись, кашляють уві сні і змушені дихати ротом цілодобово.

Будемо лікуватися!

Приступаючи до лікування, батьки повинні зрозуміти, що головне завдання – не позбутися аденоїдів у дитини, а відновити вільне дихання через ніс.

Консервативна терапія – процес тривалий, на лікування необхідно витратити мінімум 2–3 місяці.

Спочатку призначаються протизапальні, протиінфекційні лікарські засоби, які ліквідують запалення.

Обов’язковими вважаються і спеціальні промивання, за допомогою яких видаляється гній із поверхні аденоїдів. Таких методів є два: носоглотковий душ і «зозуля» (промивання носоглотки і придаткових пазух носа методом переміщення). Всі маніпуляції виконує тільки лікар.

Позитивний ефект дають і фізметоди. Наприклад, одночасне кварцування носа і горла, лазерна і магнітотерапія, електрофорез. Однак якщо аденоїди розрослися до третьої стадії, консервативне лікування навряд чи допоможе.

Аденотомія вважається одним із найбільш нескладних оперативних втручань. Операція триває 1–3 хвилини під загальною анестезією.

Не рекомендується проводити оперативне втручання під час підйому або епідемій вірусних захворювань. А перерва між хворобами дитини має бути не менше 4 тижнів.

Післяопераційний період і відновлення займають приблизно тиждень. Протягом цього часу бажано обмежити контакти і фізичні навантаження. У перші дні – виключити тверду, грубу, гарячу їжу та напої.

Позитивний ефект такого радикального лікування очевидний: у малюків проходить набряклість обличчя, вони значно менше хворіють.

Однак навіть після проведеної аденотомії є ризик розвитку рецидиву. Щоб уникнути повернення патології, після операції деякий час доведеться виконувати знайомі промивання та закапування носа. Знизити ймовірність повторної «зустрічі» з недугою допоможуть загартовувальні процедури, регулярні прогулянки на свіжому повітрі і помірні фізичні навантаження.

ДУМКА ЕКСПЕРТА

Юрій Гавриленко, кандидат медичних наук, кафедра дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика

Аденоїдні вегетації (глоткова мигдалина, аденоїди) є у всіх дітей. Вони не є самостійним органом, це частина лімфаденоїдного глоткового кільця, куди входить ціла «мережа» мигдалин. Від їх загального благополуччя залежить робота верхніх дихальних шляхів. Починаючи з 3-річного віку, коли дитина йде в дитячий сад або пізніше в школу і починає часто хворіти на ГРВІ, вони можуть збільшуватися в розмірах (розростатися) і запалюватися. З аденоїдних вегетацій запалення легко поширюється на будь-яку частину лімфаденоїдного глоткового кільця. Тому при будь-яких захворюваннях носа або горла не можна займатися самолікуванням, а слід звертатися по допомогу до отоларинголога. Запобігти розвитку цієї патології допоможуть прості профілактичні заходи. До таких належать: правильне і своєчасне лікування ГВРІ та грипу, регулярні прогулянки на свіжому повітрі, зволоження повітря в квартирі, промивання носа сольовими ізотонічними розчинами, які сприяють виведенню вірусних, інфекційних та алергічних агентів. Навесні й восени за призначенням лікаря можна застосовувати вітамінотерапію, використовувати загальнозміцнювальні препарати, фітоімуномодулятори, які допоможуть зменшити кількість рецидивів і полегшити перебіг вірусних захворювань.

 

 

 

Читати далі

Мнение специалиста

Підпишіться на щотижневу розсилку наших новин

Також читають

ВИПАДКОВА СТАТТЯ

Яскравим полум'ям: як захиститися від емоційного вигоряння
Синдром емоційного вигоряння (СЕВ) – стан повної спустошеності та нескінченної втоми. І якщо ще вчора на СЕВ страждали тільки трудоголіки або люди стресових професій, то сьогодні це може торкнутися на ...
[ read more ]