Чому люди заїкаються

У суспільстві побутує хибне переконання, що заїкання з'являється від сильного переляку. Наприклад, якщо на людину різко крикнули або підірвали петарду за її спиною. Історії відомі випадки, коли у пацієнтів починалося заїкання після пережитої війни. Отже, всі, хто коли-небудь пережив потужний переляк, повинні заїкатися. Одначе це не так. Що ж насправді викликає дане хронічне захворювання? Розбираємося в Міжнародний день людей, які заїкаються.
 

Люди, які страждають від заїкання, мають особливу будову нервової системи і вроджену слабкість мовного апарату. Тому їм вистачає лише одного збудливого чинника, будь то легке емоційне хвилювання або серйозна психологічна травма, щоб почати запинатися.

Як правило, початкові ознаки даного синдрому проявляються у 3-4 роки. У цьому віці діти, які заїкаються, ще не відчувають страху – вони спокійно реагують на образливі слова однолітків, щиро не розуміючи причини знущань. Але коли виникає необхідність сперечатися, доводити і відповідати біля дошки в школі, їм стає непереливки. Колишні періодичні запинки змінюються судомним синдромом.

Перші симптоми логофобії (непереборного страху мови) припадають на підлітковий вік. Не кожна дитина має захисний механізм проти глузливої реакції однокласників. У результаті заїкання стає масштабною особистісною проблемою.

Вивчивши свої особливості, людина, яка заїкається, намагається замінювати одні слова іншими та коротко відповідати на запитання. Таким чином вона намагається виключити будь-який мовний контакт з оточенням.

Очевидно, що мрія тих, хто заїкається, – бути здатними розкуто вести бесіду в будь-якій ситуації. Насправді це бажання цілком здійсненне, якщо людина позбудеться синдрому очікування невдачі, коли від однієї лише думки про майбутню розмову у неї виникає прискорене серцебиття і навіть підвищується температура тіла.

Буває і так, що зовні заїкання ледь помітне, однак людина при цьому переживає сильніше, ніж та, чий дефект мови виражений більш яскраво. Щоб зменшити відчуття страху, необхідно хоча б раз вдало виступити перед аудиторією – і тоді навіть найменший успіх може справити надзвичайно цілющий вплив. У цілому ж, аби вийти із замкнутого кола, знадобиться допомога фахівців – психологів, фізіологів, нейрофізіологів, нейролінгвістів і педагогів. Іншими словами, це міждисциплінарна проблема, і лікування обов'язково має бути комплексним.

 

Подробнее

Мнение специалиста

Подпишитесь на еженедельную рассылку наших новостей

Читают также

Случайная статья

Новые исследования отвечают на главный вопрос мужчин во всем мире
Ученые надеются, что полученные данные убедят многих мужчин в том, что они не нуждаются в оперативном вмешательстве.  Многие мужчины беспокоятся о размере своего пениса. Ученые считают, что оп ...
[ читать далее ]
Загрузка...
Load next
Facebook Twitter Telegram